Т е м а 6. Хвороби шкіри, волосся, нігтів і їх профілактика.
Причини шкірних захворювань
Причини шкірних хвороб можна розділити на зовнішні (екзогенні) і внутрішні(ендогенні).
Зовнішні причини хвороб шкіри
· Вплив патогенних мікробів та паразитів.
· Механічний вплив на шкіру –(тертя, забій, тиск ) ;
· Температурний вплив на шкіру ( опіки та обмороження);
· Джерела променистої енергії;
· Хімічні речовини (кислоти, луги та ін.)
Внутрішні причини шкірних захворювань
· Порушення обміну речовин.
· Порушення функцій залоз внутрішньої секреції,
· Захворювання внутрішніх органів;
· Стан авітамінозу чи гіповітамінозу;
· Алергії ,
Вроджені особливості й недоліки шкіри й волосся.
До вроджених особливостей шкіри та волосся відносяться:
·родимки (невуси), пігментні плями (ластовиння) й ін.
·колір шкіри і волосся
·густота волосся
·форма волосся
·товщина волосся
·швидкість росту волосся
·тип шкіри і волосся, обумовлений діяльністю сальних залоз
·генодерматози
Факори, що впливають на властивості волосся:
·вікові особливості;
·стан нервової та ендокринної систем, обмінних процесів в організмі;
·особливості харчування;
·догляд за волоссям;
Лупа
Лупою називають рогові лусочки, які з’являються на голові. Процес заміни рогового шару епідермісу відбувається
постійно протягом життя людини по всьому шкіряному покриві, але лише на волосяному покриві голови стає помітним. Клітини епідермісу не визрівають, не висихають до
норми і тому відлущуються пластами.
Причини появи лупи: нервове перенапруження, порушення обміну речовин, знижене харчування (схуднення), нестача вітамінів А і групи В, неправильний догляд за волоссям, пересушування шкіри голови, вплив мінусових температур. Наявність лупи іноді свідчить про враження шкіри грибком особливого виду. У будь-якому випадку лупа є не самостійним захворюванням, а лише проявом порушень в організмі.
Лупа буває жирного і сухого типу.
Себорея
Себорея— патологічний стан шкіри, за якого сальні залози виділяють значну кількість шкірного сала зі зміненим хімічним складом. Патологічні зміни шкіри переважно локалізуються на волосистій частині голови, шкірі обличчя і верхній частині тулуба.
Природа себореї має кілька пояснень: спадковість, гормональні порушення, неправильне функціонування щитовидної залози, порушення обміну речовин, нестача вітамінів, нераціональне харчування, хронічні стреси. Розрізняють суху і жирну себорею. Типовими ознаками для обох форм себореї є свербіння і посилене випадання волосся.
Гноячкові захворювання шкіри
Гноячкові захворювання шкіри (піодермії) розвиваються в результаті проникнення в шкіру стафілококів чи стрептококів. Факторами, сприятливими для розвитку піодермій, є мікротравми, цукровий діабет, авітаміноз, зниження місцевого і загального імунітету, підвищена вологість шкіри а також недотримання правил особистої гігієни. Здорова неушкоджена шкіра є надійним захистом проти проникання в неї гноєрідних мікробів.
Залежно від збудника, клінічний перебіг піодермії має деякі особливості:
- прояви стафілодермій на шкірі, як правило, пов'язані з волосяними фолікулами чи вивідними протоками сальних і потових залоз;
- розвиток стрептодермії не пов'язаний з волосяними фолікулами. Стрептококи вражають переважно епідерміс і процес поширюється по поверхні шкіри.
Зустрічаються також змішані форми гноячкового захворювання шкіри, викликувані стафілококами й стрептококами.
Стафілококи викликають наступні хвороби:
фолікуліт (гнійне запалення волосяного фолікула),
стафілококковий сикоз (гнійне запалення сально – волосяних мішечків бороди і вусів),
фурункул (чиряк), фурункульоз,
карбункул( є скупченням багатьох фурункулів),
гідраденіт(гнійне запалення потових залоз у пахвових западинах).
Стрептококові захворювання.
Стрептококове імпетиго — поверхневе гнійничкове захворювання, що найчастіше зустрічається в дітей.
Заїда — стрептококове захворювання шкіри в кутиках рота
Поверхневий та підшкірний панарицій. Розвивається при травмах пальців, задирках, коли з'являються умови для проникання в товщу шкіри стрептококів, запальний гнійний процес пальців рук, що охоплює підшкірну клітковину.
Бешихове запалення шкіри (рожа) —Стрептококове захворювання, що найчастіше виникає на обличчі, руках або ногах.
Абсцес утвориться внаслідок влучення гноєрідних мікробів при травмі або забрудненні рани. При цьому в процес втягується власне шкіра й підшкірно-жирова клітковина. При цьому може виникнути зараження крові (сепсис).
Флегмона — захворювання, яке викликають гноєрідні мікроби. При ньому виникає гнійне запалення підшкірно-жирової клітковини з наступною гангреною (омертвінням).
Грибкові захворювання шкіри
Збудники грибкових захворювань — патогенні грибки різних видів, яких налічується близько 500. Грибки дуже стійкі до зовнішніх впливів, можуть зберігатися в лусочках шкіри й волоссі, що випало, багато місяців і навіть роки. Ці захворювання дуже заразні й порівняно повільно піддаються лікуванню.
Хвороботворні грибки не розвиваються в зовнішньому середовищі. Місцем їх життєдіяльності та джерелом захворювань є хвора людина або тварина, зараження може відбуватися при безпосередньому контакті, а також через предмети особистого користування.
Грибки можуть уражувати всі шари шкіри, а також її придатки: волосся і нігті. Залежно від цього розрізняють шість видів грибкових захворювань.
І. Кератомікози:
- різнобарвний лишай (висівкоподібний).
II. Дерматомікози:
— пахова епідермофітія;
— епідермофітія стоп;
— мікроспорія гладенької шкіри;
— руброфітія гладенької шкіри.
III. Трихомікози:
— мікроспорія волосистої частини голови (стригучий лишай);
— трихофітія волосистої частини голови.
IV. Оніхомікози (грибки нігтів)
V. Кандидомїкози.
VI. Ураження, викликані плісеневими грибками.
Різнобарвний (висівкоподібний) лишай.
Захворювання хронічне, має тенденцію до рецидивів. Клінічна картина: типова локалізація —шкіра плечового пояса, може уражуватись увесь тулуб, де з'являються незапальні, рожево-коричневі плями з дрібно-пластинчастим лущенням шкіри Суб'єктивні відчуття зазвичай відсутні.
Мікроспорія
Розррізняють мікроспорію гладенької шкіри та мікроспорію волосистої частини голови.
Мікроспорія гладенької шкіри Основне джерело зараження — хворі на мікроспорію кошенята і собаки. У 85% випадків людина заражається при безпосередньому контакті з хворою твариною, і значно рідше зараження відбувається при контакті з людиною.
Клінічна картина: на гладенькій шкірі різних ділянок тіла з'являються поодинокі чи множинні рожеві плями, що лущаться, оточені валиками застійно-червоногокольору. На поверхні валика з'являються дрібні пухирці і лусочки. Одна пляма може розміщуватися в іншій (концентричні кола), уражується пушкове волосся. Суб'єктивно - незначна сверблячка на місцях висипань.
Мікроспорія волосистої частини голови (стригучий лишай). Джерело захворювання — хвора на мікроспорію людина. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим або через його предмети особистої гігієни.
Клінічна картина, на волосистій частині голови виникають вогнища облисіння округлої форми, що можуть бути поодинокими, множинними, можуть зливатися. Волосини у вогнищах обламуються на висоті 6-8 мм над поверхнею шкіри. Шкіра рожевого кольору лущиться, з'являються пухирці і кірочки. Захворювання може супроводжуватися легкою сверблячкою.
Трихофітія . Трихофітія викликається грибками трихофітонами. Це захворювання найчастіше спостерігається в дітей але іноді (в особливій формі) і в дорослих людей. Трихофітія може вражати окремо волосисту частину голови, гладку шкіру, нігті або всі ці ділянки разом.
Розрізняють поверхневу й глибоку трихофітію.
Поверхнева трихофітія гладкої шкіри частіше буває на відкритих частинах тіла. Поверхнева трихофітія волосистої частини голови має вигляд невеликих за розміром й різних за формою множинних вогнищ лущення білуватого кольору, з нерізкими межами. На вогнищах ураження обламана лише частина волосся. Волосини на 1-3 мм піднімаються над рівнем шкіри й схожі на зістрижені. Звідси й назва стригучий лишай. На вогнищах ураження шкіра покрита дрібними білувато-сірими лусочками.
Глибока трихофітія викликається грибками, що живуть у шкірі тварин, протікає гостро. Глибоку трихофітію називають також наривною. Перебіг хвороби може тривати від 8-10 тижнів до 6 місяців.
При ураженні області бороди й вусів захворювання зветься паразитарний сикоз. При цьому розвиваються набряклість і червоність шкіри. На поверхні ураженої шкіри вусів і бороди можна побачити безліч отворів, через які випливають крапельки гною.
Оніхомікози . Процес може починатися з вільного краю чи з боку нігтьового валика (плісеневі грибки); нігтьова пластинка різко потовщується, кришиться з краю.
Кандидомікози — грибкові захворювання, спричинені грибками роду Cadida. Грибки цього роду відносять до умовно патогенних організмів. Джереломінфікування може бути хвора на кандидоз людина.
Клінічні ознаки кандидозу різноманітні і залежать від місця прояву. На слизових оболонках — це поверхневі ерозії яскраво- рожевого кольору, покриті нальотом, який нагадує молоко, що скипілося (молочниця). Ураження шкіри і слизових оболонок супроводжуються відчуттям сильного печіння і свербежу.
Фавус, або парша, викликається особливим видом грибка. Вражає тільки людину, на тваринах не паразитує. При ураженні паршою волосистої частини голови на шкірі розвиваються жовті скоринки округлої форми, які щільно охоплюють волосся. Центр скоринки поглиблений так, що за формою нагадує блюдце. Шкіра під скоринками сильно потоншується, при цьому волосся гине. Дуже характерно, що волосся зберігає свою звичайну довжину, не обламується, але як безжиттєве втрачає свій блиск і стає тьмяним, сухим, як би запиленим, набуває сірого кольору, нагадуючи перуку. Для парши характерне стійке облисіння на місцях ураження, що може поширитися на всю поверхню волосистої частини голови, але при цьому по краю часто залишається вузька смуга, на якій волосся збереглося. При поразці паршою волосся видає своєрідний «мишачий» запах.
Паразитарні хвороби: педикульоз, короста
Короста — паразитарне контагіозне захворювання людини; збудник — коростяний кліщ.
Джерело зараження — хвора людина. Розрізняють прямий і непрямий шлях зараження. При першому збудник переходить від хворої людини до здорової в момент тілесного контакту; при непрямому — збудник передається через предмети особистого користування.
Коросту викликає запліднена самка. Вона прокушує поверхневий шар шкіри (надшкір'я), паралельно поверхні шкіри, риє канал глибиною 3-5 мм - так званий коростявий хід. У ходах, що утворяться, самка відкладає яйця. Через кілька днів з яєць виводяться личинки, які перетворюються в дорослих кліщів.
Від моменту зараження до появи першихклінічних симптомів хвороби минає 8 ~12 днів. Основним симптомом є свербіж, що посилюється вночі. Основна ознака корости — це коростяні ходи, які мають вигляд прямої чи вигнутої лінії брудно-сірого кольору. Кожна самка за своє життя встигає відкласти до 50 яєць. Через 2 тижні з яйця розвивається самка, здатна сама відкладати яйця. Для корости характерний поліморфізм висипань: фолікулярні папули, пухирці, які виникають на місці проникнення кліщів. Як результат сверблячки з'являються садна відрозчісування, кров'янисті кірочки, піодерміти.
Типова локалізація висипань — шкіра міжпальцьових проміжків, внутрішня поверхня променевозап'ястних суглобів, шкіра на ліктях, бічні поверхні тулуба, ділянка пупка, сідниці. На шиї й голові кліщ не поселяється.
Педикульоз, чи вошивість — заразне захворювання, збудником якого є воші. Розрізняють три види вошей: головні, платтяні й лобкові. Головні воші вражають волосисту частину голови. Найчастіше локалізуються на скронях і потилиці, рідше — на інших частинах голови, а також у бровах і віях. Основна ознака — сверблячка ураженої шкіри, на якій з'являються плями, вузлики, кров'янисті кірочки, «замокання». Під час укусу воша виділяє дратівну речовину, що підсилює сверблячку.
Запліднена самка відкладає яйця (гниди), виділяючи при цьому особливу клейку речовину, якою яєчка приклеюються до волосся або шкіри. Самка воші живе 1 місяць, але за цей строк вона встигає відкласти до 150 яєць. Молоді воші з'являються через 8-12 днів, через 3 тижні через вони здатні робити потомство.
Демодекоз. На шкірі людини можуть паразитувати кліщі специфічних видів (дуже дрібних (0,2-0,3 мм)). Люди заражаються від хворих осіб і досить часто від хворих собак і котів. Проникненню кліщів у шкіру сприяє порушення функції саловиділення зі зміною хімічного складу шкірного сала. Кліщі локалізуються у вивідних протоках сальних залоз на обличчі й у ділянці зовнішніх слухових проходів.
Найтиповіші форми прояву демодекозу на шкірі обличчя: вогнища злущування, почервоніння, гноячкові висипи, кірочки. Ці явища можуть супроводжуватися відчуттям печіння і свербежу в уражених місцях.
Ce site a été conçu avec Jimdo. Inscrivez-vous gratuitement sur https://fr.jimdo.com