Тема. Фарбування волосся

Історія розвитку фарбування волосся.

  Історія ЫІсторія  фарби для волосся нараховує тисячоріччя.  Згідно історичним даним, першими, хто почав фарбувати волосся, як не дивно, були чоловіки. 

Археологи знайшли докази  того, що неандертальці використовували різні фарбуючі трави,  які допомагали їм змінити колір волосся і шкіри.  Древні галли й сакси,  що займали  високе соціальне становище, фарбували волосся в яскраві кольори, щоб показати свою силу й вселити страх у ворога,  тільки самі багаті й знатні ассірійці й перси мали право фарбувати волосся й бороду. У Вавилоні чоловіки посипали своє волосся піском, щоб додати йому золотий колір, а древні єгиптяни, греки й римляни регулярно використовували для фарбування волосся суміші рослинного й тваринного  походження.  

. Першими фарбами для волосся були природні, рослинні фарби, найчастіше хна.  Древні єгиптяни 6000 років тому фарбували волосся і нігті хною. Із  часів Римської імперії дійшли до нас також  рецепти по фарбуванню волосся в коричневі кольори препаратами з горіхової шкаралупи.  А от  секрет рецепту освітлення, яким користувалися римляни, не розкритий і досі.

В книгах середньовіччя також знаходять немало рецептів по фарбуванню волосся. В основному використовували лише органічні продукти: квіти, пилок, листя, кору, шкаралупу горіхів і т.д.  Але у середні віки, коли головним у жінці вважалися цнотливість і слухняність, заміжні жінки взагалі приховували своє волосся під головними уборами.

 Сьогодні вважається, що руде волосся стало результатом генетичної помилки. Однак, у часи Середньовіччя так не думали: люди з рудим від природи волоссям підозрювалися в чаклунстві й піддавалися гонінням. Уже пізніше, в 16-му столітті, руде волосся стало модним, адже саме таке мала королева Єлизавета I. Тоді ж величезну популярність одержала хна, що раніше використувувалася для фарбування волосся древніми єгиптянами.

В період Ренесансу жінки змішували хну з відваром волосяного горіха, ромашкою, індиго й іншими рослинними компонентами, отримуючі  різні відтінки.. Знамените «тиціанівське волосся» - каштанове із золотавим відтінком - венеціанки одержували, наносячи на волосся особливий склад із вапна, тальку, кіновару, букового попелу і годинами просиджуючи під променями сонця в спеціальних крислатих капелюхах без тулії, щоб волосся придбало колір старого золота,  змочуючи волосся  водою по мірі висихання. Епоха Відродження повернула моду Древнього Риму, тоді пошана знову, звичайно ж, дісталася блондинкам. Для відбілювання жінки використовували  калієвий луг, а також каустичну соду. Страшно уявити, у що після цього перетворювалося їх волосся. 

Період Барокко разом з перуками приніс у моду різні відтінки волосся, від жовтого до синього, а трохи пізніше вважалося модним припудрювати чорну шевелюру, щоб досягти ефекту сивини. Процес фарбування волосся природними  фарбами   був трудомістким, відбувався  надто повільно.  Тому пізніше до природних фарб почали додавати солі металів.  Це значно  пришвидшило процес, а головне палітра фарб значно розширилась.

У Вікторіанську  епоху кожна модниця мріяла мати білосніжно-сивий колір волосся. Для надання такого ефекту використовували пудру, а також нітрат срібла. Темне волосся, оброблене їм, звичайно, було далеке від заповітного сивого, зате жахливий пурпурний був забезпечений. Такі результати надихнули хіміків на створення першого синтетичного барвника.

Перші хімічні формули, покликані змінити кольори волосся з'явилися у  часи повального захоплення алхімією. Ці формули були настільки замудрі й вичурні, що сьогодні можна дивитися на них лише з посмішкою або страхом (кому що ближче). А тоді, через брак кращого, користувалися тим, що було.  Приміром, якщо витримати нітрат срібла на волоссі визначений час, виходив приємний темний відтінок, а якщо перетримати - фіолетовий. Цей ефект і підштовхнув учених до створення хімічної формули фарби.

Потім металічні барвники стали використовувати самостійно. Це перші хімічні барвники, що були простими в застосуванні, але далекі від досконалості.  Було виявлено їх шкідливий вплив на здоров'я людини. Тому їх стали використовувати все менше і менше, а згодом  взагалі відмовились.  Небезпекою було також те, що в догляді за волоссям часто застосовується перекис водню, а  його поєднання з металічними барвниками утворює бурхливу реакцію виділення  тепла, що призводить до руйнування волосся.

 Сьогодні зустріти металічні барвники(в відносно  безпечному вигляді) можна у так званих відновлювачах кольору для волосся.  Їх фарбуючий  ефект зумовлено з'єднанням солей металу з сіркою кератину волосся (її в роговому шарі біля 4%). Вони вступають в реакцію і в результаті утворюється метало-сірчане з'єднання, що має темний колір. З кожним застосуванням  цей ефект посилюється і волосся все більш темніє, що створює враження відновлення природного кольору.

В 19-ому столітті після дослідження фізіології волосини стали  вивчати процес фарбування волосся з наукової позиції У Франції в 60-х роках XIX ст.. ввійшло в моду освітлення волосся, для чого використовувався перекис водню. Вперше його став застосовувати придворний перукар Гуго при дворі імператриці Євгенії. Перекис спочатку був настільки дорогим, що дозволити його собі  могли тільки королівські особи.

В кінці XIX століття німецький хімік Август Гофман відкрив парафенілендіамін, що дозволило створити новий барвник для волосся. Але почали помічати, що у людей, які ним користувалися часто, почали виникати симптоми свербіння і отруєння, фарба викликала моторошні подразнення й запалення шкіри.   В 1906 році хіміки Кольман і Вольфенштейн виявили, що під час перетворення  барвника  в  фарбу  з'являється  шкідлива   речовина,  -  хінондіамін,  -  який  і   викликає ці симптоми. Шляхом хімічних дослідів знайшли речовини, які змогли нейтралізувати її, отриманий барвник став нешкідливим.

Правда   СЕС   забороняють  використання   препаратів,   які   містять  парафенілендіамін  в концентраціях, що перевищують 1,3%.

«Сучасний перукар знає три фарби для фарбування волосся: урсол, хну і басму» - так писав  К.Г. Лазарєв в своїй книзі «Перукарська справа», яка видана в 1936 році.

Винахідником першої загальнодоступної фарби для волосся був француз Євгеній Шулер. Він пішов по шляху хімічного синтезу й створив першу фарбу на основі парафенілендіаміну,  що була  запатентована під маркою «L'Oreal».  Цю ж назву одержала корпорація по виробництву косметики, що займає в цей час одне з лідируючих місць на світовому ринку косметичної продукції.І це стало відкриттям ери хімічних барвників, які сьогодні тримають пальму першості на ринку фарб для волосся.

В 1932 році Лоуренсу Гелбу вдалося вдосконалити формулу барвника, засновану на проникненні штучного пігменту усередину волосся завдяки тому, що його лусочки розсовуються за рахунок впливу хімічних компонентів. Така фарба забезпечувала стійкий колір, однак досить агресивно впливала на волосся. Тому в 1950 році Лоуренс Гелб розробив  склад, що більш дбайливо впливав на структуру волосся. Його формула дотепер становить основу в більшості сучасних фарб для волосся.

На сьогоднішній день хіміки продовжують удосконалювати склади фарб. Головним чином зусилля спрямовані на створення барвника, при якому буде можливо звести ризик ушкодження волосся під час фарбування до нуля.

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Групи волосся, Їх характеристика. Загальні відомості про фарбування.

Фарбування волосся – це процес, при якому відбувається зміна кольору волосся під дією фарбуючого чи освітлюючого препарату.

Професійне фарбування повинне забезпечити клієнту бажаний колір, оправдати його сподівання і не  пошкодити  волосся.

 Результат фарбування залежить від багатьох факторів.

1.) властивостей волосся: початкового кольору волосся, від того, натуральний він чи штучний; гігроскопічності волосся; товщини, довжини та інших характеристик;

2.) кольору фарби, її якості і можливостей;

3.) дотримання технології фарбування.

 

Властивості волосся

Волосся - це волокно, як і всі натуральні  волокна, волосся має різні характеристики.

Вивчення  волосся клієнта перед будь-якою процедурою дозволить діяти  відповідно до потреб його волосся.

Визначити тип волосся можна дотиком і при зоровому вивченні. Ступінь тонкості - товщини називається текстурою. Текстура товстого волосся на дотик подібна до шерсті (шершаве волосся), середнього  волосся – до бавовни (м'який дріт), а тонкого  до шовку (м'яке). Пошкоджена чи нерівна кутикула може призвести до того, що волосся буде виглядати тьмяним, не матиме блиску. Щоб протестувати волосся на рахунок пошкоджень потрібно провести пальцями по поверхні волосини від кінця до корінця - чим більше  перепон, тим більш  пошкоджене волосся.

Зорово оцінюють також густоту волосся (кількість волосся на  1см²). Густота волосся зазвичай поділяється на нещільну, середню і велику.

Стан волосся визначається в першу чергу гігроскопічністю. Гігроскопічність – це здатність волосся вбирати вологу, зумовлена ступенем  пористості волосини.

За гігроскопічністю розрізняють 4 групи волосся:

1.   Волосся з нормальною гігроскопічністю.

До нього відноситься здорове, непошкоджене і м’яке волосся, що має нормальну здатність вбирати вологу, середню пористість. Таке волосся в хорошому стані і підходить для більшості процедур. Воно вимагає звичайної обробки і часу впливу барвника,відповідно до інструкції. Гранична концентрація окислювача  для такого волосся 7-10% .

2.   Волосся низької гігроскопічності.

Це тверде, склянисте , часто дуже темне або ж сиве  волосся. Відсутність пігменту  робить волосся несприятливим до фарбування. Низька пористість спостерігається у волоссі, що здатне увібрати малу кількість вологи через велику щільність кутикули. Такому волоссю за допомогою попередньої обробки треба надати більшої сприйнятності. Гранична концентрація окислювача 10-12%.

3.   Волосся підвищеної гігроскопічності.

Підвищена пористість буває і волосся, яке пошкоджене хімічними процедурами чи навколишнім середовищем. Це волосся світле, з природними локонами,  посвітлілі від сонця прядки, пофарбоване волосся.  Фарбувати його треба обережно: фарбу брати одним – двома тонами світліше, а іноді навіть трохи розбавивши її. Час дії на таке волосся має бути меншим, ніж на нормальне. Гранична концентрація окислювача 4-7%.

4.Волосся високої гігроскопічності.

Крихке, освітлене або ж знебарвлене волосся з дуже високою пористістю, вбирає фарбу як губка. Таке волосся знаходиться в поганому стані, тому перш ніж виконувати на ньому якісь хімічні процедури, його потрібно полікувати. Фарбувати таке волосся потрібно дуже обережно. Застосовувати слід світлі тони фарби, розбавляючи їх на 50 %. Через короткий час дії барвника на волосся треба працювати дуже швидко .Гранична концентрація окислювача 3-4%.

.Нерівна пористість являється комбінацією попередніх типів, зазвичай буває у довгого волосся.

 

 

 

 

Колір волосся.

Основними складовими частинами волосини є кератин і пігмент, які являють собою суміш білкових компонентів.  Пігмент - це білок, що має у своєму складі до 13 % азоту, до 10%  сірки, кисень, сліди заліза і миш’яку, нерозчинний у воді, але розчинний у лугах і кислотах.

На дні волосяного фолікулу є пігментоутворюючі клітини під назвою меланоцити. Вони продукують маленькі, овальні структури, які називаються меланосоми. Меланосоми - це протеїнова оболонка, яка оточена пігментами, що називають меланін. В результанті меланін вбудовується в протеїновий кератин клітини, доки волосина росте. Він міститься в корковому шарі волосся, розподіляється нерівномірно - чим ближче до зовнішнього шару волосини, тим менше фарбуючих речовин; в кутикулі їх майже немає. В темному волоссі пігменту більше, ніж в світлому.

Природний колір волосся визначається комбінацією різних типів пігменту, їх формою, розміром і кількістю.

. Меланоцити  продукують два типи пігменту меланіну: гранульований (твердий, зернистий) — евмеланін; розсіяний (рідкий, дифузійний) — феомеланін. Розпорошений дає світлі тони - відтінки, а зернистий – більш темні Гранульовані пігменти евмеланіну надають волоссю кольору від чорного до бурого. Гранули меланіну подовженої форми надають волоссю темного кольору. Чим їх менше, тим світліший колір. Гранули меланіну круглої або овальної форми надають волоссю рудого кольору. Поєднання подовжених гранул з овальними та круглими дає приємний рудувато-коричневий відтінок. При поєднанні подовжених гранул і невеликої кількості круглих волосся буде чорним з рудим відтінком. Розсіяні  пігменти феомеланіну розподілені в клітині рівномірно і дають відтінок  від червоного до жовтого. Кожна людина має настільки неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з однаковим кольором волосся практично неможливо.

Для характеристики кольору волосся використовують такі терміни, як глибина та нюанс. Для визначення й опису натурального кольору волосся використовують шкалу глибин і тонів кольору.

Глибина кольору (рівень)— ступінь темності – світлості та  яскравості кольору волосся без врахування його відтінку. Глибина кольору частіше  виражається наступною колірною гаммою:

1)   чорний,

2)   темно-коричневий,

3)   коричневий,

4)   світло-коричневий,

5)   темно-русявий,

6)   русявий,

7)   світло-русявий,

8)   темний блондин,

9)   блондин,

10) яскравий-блондин.

Глибина кольору залежить від кількості евмеланіну, що міститься у волоссі. Тип евмеланіну, його розмір і кількість визначають колірну гамму глибини кольору від найсвітлішого до чорного. В залежності від співвідношень різних  видів пігменту, від їх інтенсивності і кількості бульбашок повітря, і утворюється той чи інший колір волосся. Причому волосся ніколи не буває синім, жовтим чи червоним, тобто натуральний колір - це завжди результат змішування. Кількість феомеланіну визначає відтінок волосся.

      Напрямок кольору (ньюанс, відтінок, тон) —   це  переважання  якого-небудь  відтінку  в  кольорі. НЮАНС КОЛЬОРУ  описує його особливості,  відтінки кольору волосся. Наприклад, світлий блондин може мати золотистий, матовий, попелястий відтінок. На нюанс кольору впливає, головним чином, кількість рідкого (розпорошеного) пігменту – жовто-червоних частинок феомеланіну, а точніше, співвідношення пігменту обох груп. Найменше феомеланіну в волоссі попелястого відтінку, найбільше – в волоссі червонястих відтінків.

 Але у фарбах  напрямок виражається більш широкою  колірною гаммою. Наприклад:

1)   попелястий,

2)   фіолетовий,

3)   золотистий,

4)   рудий,

5)   червоний,

6)   махаон,

7)   коричневий

Існує поняття інтенсивність - це сила тону. Вона буває м'яка, сильна і середня.

     Різні відтінки волосся залежать від фізіологічних причин і певною мірою від впливу зовнішнього середовища: повітря, сонця, вологи.

     Залишившись без натурального пігменту, волосся стає безколірним і сивим. А також при втраті кольору  воно втрачає еластичність, яку йому  надавав меланін.

Щоб визначити глибину кольору прядку потрібно відвести трохи в сторону від голови, при природному освітленні, але щоб не проходив прямий сонячний промінь. Мокре і брудне волосся виглядатиме темнішим, ніж є насправді.

 З точки зору фізики, ідеально чорна поверхня поглинає всі промені, ідеально біла їх відбиває. Пофарбована, забарвлена в будь-який колір поверхня відбиває проміння цього кольору, решту – поглинає.

Блиск і яскравість волосся визначається також станом кутикули. Якщо вона здорова, то пігменти відбивають світло і волосся блищить. Якщо пошкоджена, то відбивання світла понижено, колір волосся здається неясним, блідим, саме волосся – безжиттєвим.  

    

Класифікація барвників.

Всі барвники, що використовуються в перукарнях,  традиційно  розділяють  на чотири основні групи

1) знебарвлюючі (блондуючі, освітлюючі);

2) хімічні (окислюючі, синтетичні);

3) фізичні (обгортаючі, тонуючі);

4) натуральні (рослинні, природні).

  Також фарби класифікують за принципом їх роботи і особливостями складу.

·         Перманентні фарби для волосся – основна група фарб, найбільш стійкі, проникають найглибше у волосину, можуть  не лише надати відтінку, але  також зафарбувати сиве волосся і освітлити натуральний колір волосся.

·         Деміперманентні  фарби для волосся – фарби для «тонування», які  не освітляють волосину, але добре справляються з проблемою зміни відтінку і  затемнення волосся.

·         Семіперманентні фарби – досить м’які фарби, які дозволяють змінити відтінки волосся   не без використання перекису водню, але на невеликий термін.

·         Фізичні барвники – нестійкі барвники для зміни відтінку волосся на короткий час в 1-2 дні і незначної відтіночної корекції кольору.

·         Безаміачні фарби для волосся -  теж можуть бути деміперманентні  і перманентні.

·         Натуральні фарби -  містять  в якості фарбуючих  пігментів містять екстракти рослин і плодів

 

Існують також інші класифікації барвників. Фарби групують за тривалістю дії:

ûФарби тимчасової дії (відтіночні ополіскувачі, фарбуючі муси та гелі, „маскара” для волосся, фарбуючі лаки), що змиваютья при першому ж митті;

ûФарби нетривалої дії (напівперманентні, деміперманентні), до яких відносяться тонуючі та рослинніфарби, що змиваються за 4-6миттів волосся;

ûФарби тривалої дії (стійкі, перманентні), до яких відносять освітлюючі,  хімічні та металічні ( останні іноді називають засобами для поступового зафарбовування), що зафарбовують на тривалий час. Фарба може змитися з часом, але колір волосся ніколи не повертається до попереднього.

Іноді випускають змішані типи фарб, що поєднують в собі, наприклад, мінеральні барвники з рослинними.

 

 

 

 

 

Особливості використання барвників різних груп.

Фарби для тимчасового зафарбовування використовують для створення яскравих, несподіваних ефектів. Легко змиваються в процесі миття шампунем. Іноді такі фарби застосовують для нейтралізації жовтизни на волоссі.

Напівперманентні фарби злегка інтенсифікують колір волосся, надають різноманітних відтінків попередньо знебарвленому волоссю.

Деміперманентні фарби допомагають при фарбуванні вдало перемішати сиве волосся з пігментованим. Надають насиченості натуральному кольору, надають різних відтінків попередньо освітленому волоссю, освіжають потускнілий колір волосся в процесі коректуючого фарбування.

Перманентні фарби змінюють існуючий колір волосся, зафарбовують сивину, забезпечують яскраві  кольори чи кольори, що виглядають натурально.                                   

 

Вибір кольору і тону фарбування волосся залежно від  відтінку  шкіри та кольору очей.

 Колір волосся повинен вибиратись відповідно до  віку і зовнішності людини. В юному, молодому  віці допускаються яскраві, екстравагантні кольори, але в зрілі роки повинні переважати більш спокійні стримані. Для сивого волосся рекомендується більш світлий тон волосся, ніж натуральний.

При виборі кольору слід пам’ятати, що згідно теорії  швейцарського художника  Іоханесса Ітена, кожна людина народжується з певним генетично закодованим  колірним пігментом,  що виражається в кольорі волосся, очей і шкіри, які  повинні складати гармонійне ціле.  Ця цілісність не повинна порушуватись і після фарбування волосся. Світле,  біляве  волосся, як правило, поєднується з яскравим рум’янцем, голубими очима з світлою шкірою. Різка переміна кольору може порушити цю гармонійність.  Смуглій шкірі зазвичай підходить темне волосся, але чорний колір може підкреслити блідість шкіри, посилювати контрасти і старити. В таких випадках рекомендуються каштанові та  червонясті відтінки. Бліду шкіру освіжають теплі тони чи світлі блискучі прядки. Руді відтінки найкраще поєднуються з білою шкірою.

Якщо у клієнтки рум'яний колір обличчя, то слід уникати застосування червоно-рудих і темних тонів, що лише підкреслять цей колір. Краще користуватися холодними попелястими відтінками.

Якщо шкіра оливкового відтінку, вона буде здаватися рожевішою при використанні більш теплих кольорів, ніж природній колір шкіри.

 При роботі з клієнтом середнього віку слід замість попелястих відтінків користуватися більш теплими кольорами.

 Колір волосся знаходиться в певній залежності з зачіскою. Якщо для обличчя бажана більш пишна зачіска, то для неї більш підійде світле волосся, ніж темне. Дуже тонке волосся рекомендується зафарбовувати в його природній колір. Оптичний об’єм світлому волоссю надається чисельними світлими прядками, краще за все 3 чи 6 різних тонів, від слонової кістки до золотистого меду. Цією ж порадою можна скористатися і для надання оптичного ефекту об’єму в довгому волоссі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологія фарбування волосся.

                Інструменти та приладдя для фарбування.

1.   Пластмасова, скляна чи фарфорова  мисочка;

2.   Гребінець з ручкою і рідкими зубчиками;

3.   Плоска щіточка з хвостиком без металевих + частин;

4.   Мензурка;

5.   Гумові рукавички;

6.   Годинник;

7.   Пластмасовий чи  дерев’яний шпатель.

Білизна : рушник, пеньюар звичайний і поліетиленовий, тепла серветка;

Послідовність фарбування волосся

1.                      Вибір фарби і визначення діагнозу волосся.

 Потрібно визначити  колір волосся, ступінь пористості, гігроскопічність волосся, бажаний колір, мету фарбування.  Намітити план виконання процедури, вибрати відповідні засоби.

2.                      Проба на чутливість шкіри, іноді, проба на наявність металічного барвника.

Перед виконанням процедури слід поцікавитись у клієнта, чи фарбувалось волосся раніше і чи виникали коли алергічні реакції. Згідно санітарних правил, якщо волосся фарбується вперше, або якщо раніше спостерігались алергійні  прояви, необхідно провести пробу.  Оскільки складники більшості фарб мають здатність викликати алергію, виникає необхідність провести перевірку реакції шкіри на препарат. Для цього на ділянку шкіри за вушною раковиною чи на внутрішній згин ліктя наносять невелику кількість розведеної фарби на 10-15 хвилин.  Фарбування можна проводити лише за умови, що шкіра не почервоніла, нема висипу чи набряку.

3.                      Попередня обробка, волосся лужними засобами.

 Використання окремих  видів  фарб вимагає  попереднього миття волосся.  Волосся з дуже низькою гігроскопічністю  потрібно обробити додатково   спеціальним засобом. Також важливо очистити перед фарбуванням волосся, на якому є  фіксуючі засоби.

4.                      Природне сушіння волосся.

Сушіння феном чи під сушуаром призводить до тимчасового  затвердіння кутикули, що перешкоджає подальшому проникненню фарби до волосся.

5.                      Приготування і нанесення фарби.

Нанесення фарбуючої суміші зазвичай починається з волосся, що найменш сприйнятливе: від потилиці до скронь, а потім від маківки до лобу. Зазвичай волосся розділяють двома основними проділами. Паралельними горизонтальним чи вертикальним проділами відділяють прядки шириною 1 см. по шкірі. Наносять фарбу щіточкою, прочісують прядку гребінцем для більш рівномірного розподілу фарби. Так наносять препарат на всі зони. На закінчення фарбування волосся ще раз прочісують в різних напрямках.(Це стандартна схема нанесення препарату. На практиці можливі і інші варіанти.)

Якщо волосся довге і на кінцях має підвищену гігроскопічність, то  фарбу наносять в два прийоми. На кінці наносять більш розведену фарбу чи додають окислювач нижчої концентрації.

6.                      Час впливу барвника (час витримки).

 Час витримки барвника зазвичай залежить  від  типу фарби, гігроскопічності волосся  і  бажаного результату фарбування.

7.                      Полоскання чи миття волосся.

 Волосся слід мити лише м'яким, кислим  шампунем, полоскати спеціальним засобом. Для фарбованого волосся.  Не варто використовувати шампунь чи ополіскувач, що містять  лимонну чи фруктові кислоти, масляний шампунь, бо такі засоби можуть змінити колір щойно пофарбованого волосся. 

8.                      Усунення плям фарби зі шкіри.

Для усунення плям  використовують спеціальні засоби, що випускають виробники фарб або окислювач тієї ж концентрації, що було використано при фарбуванні.

 

 

 

 

 

Фарбування волосся знебарвлюючими барвниками.

Способи приготування освітлювальних розчинів,

 

При попереддій обробці волосся освітлюючими засобами під дією лужних речовин ,що містять у фарбуючому розчині волосина набухає ,лусочки розходяться між ними утворюються пори завдяки гігроскопічності у волосину через ці пори потрапляє фарбуюча суміш. Кисень, що утворюється при розпаді перекису чи іншого окислювача, окислює натуральні пігменти ,що містяться у волосині. При освітленні волосся відбувається розсіювання,розпорошення натурального пігмента. Таким чином волосся знебарвлюється. Результат освітлення залежить від фонового пігменту, що є у волосині. Цей пігмент створює фон освітлення. Фон освітлення - це колір пігменту, який лишився у волосині після того, як синій колір пропав під дією барвника саме цей колір впливає на остаточний колір і відтінок фарбованого волосся. По суті, якщо освітлювати чорне волосся,  то в процесі освітлення до білого кольору воно пройде всі стадії: якісь з них швидко, якісь повільно. Це залежить від структури волосся, якості освітлювача і пігменту, що є у волосині. Для деяких типів волосся процес освітлення зупиняється на одній з стадій. Освітлити до білого таке волосся неможливо.

 Фон освітлення для різних рівнів кольору волосся:

1-2 дуже темно-червоний

3-4 червоний

5 оранжево-червоний

6 оранжевий

7 жовто - оранжевий

8 жовтий

9 світло-жовтий

10 дуже світло-жовтий

Розрізняють декілька типів освітлення волосся.

1.Повне освітлення чи блондування: коли окислюється перетворюється весь природній пігмент волосся, воно набуває світлого кольору.

2.Освітлення (підсвітлення): коли пігмент перетворюється лише частково колір стає світлішим на 2, 4 рівні .

Розрізняють також освітлення  первинне і повторне. Освітлення волосся рідко буває самостійною операцією частіше є одним з етапів фарбування волосся .

                     Способи приготування освітлюючих розчинів

Для освітлення зазвичай використовують перекис чи інший окислювач ,що міститься в готовій емульсії  в різних концентраціях :3,6,9,12% чи інші. Іноді концентрацію позначають в об’ємних долях (частинах)  vol , що означає відповідно :10vol=3%, 20vol=6%,30vol=9%, 40vol=12%

Концентрацію окислювача завжди потрібно вибирати у відповідності до виде фарбування і структури волосся. Гранична концентрація перекису водню яку можна використовувати лише на здоровому не пошкодженому волоссі 12%. Якщо відомо концентрацію перекису водню то завжди можна отримати перекис потрібної, але меншої концентрації. Встановлюється   з формули :

Потрібний об’єм * потрібна концентрація/  дана концентрація = об’єм, що потрібно долити водою до необхідного.

Наприклад скільки потрібно взяти пергідролю щоб отримати 100мл 6%перекису водню ?

100x6/30=20мл і долити 80мл води (100-20=20).

Гідроперит- суха суміш перекису водню і карбаміду (сечовини). Випускається в таблетках ,найчастіше 30%. При розчиненні 1 таблетки гідропериту в 1 мл води,отримаємо 30%розчин перкису.

1таблетка в 30 мл води -1% розчин перкису

n таблеток в 30 мл= n% розчин перкису.

Для волосся завжди краще використовувати препарати з нижчою концентрацією перекису і більшою витримкою в часі . Іноді в перукарні використовують перекис  30% концентрації, що випускають для виробничих  потреб - пергідроль.

Будь  які розчини перекису повинні зберігатися в непрозорому посуді заповненому на 2\3-4\5 об’єму, в прохолодному темному місці.

Сам по собі окисник не може освітлити волосся бо процес розпаду перекису дуже розтягнуто в часі. Щоб прискорити реакцію  до складу освітлюючої суміші додають сполуки аміаку . Аміак виконує 2 функції :1- підвищує лужність розчину сприяючі розкриттю лусочок кутикули 2 – каталізує (прискорює) реакцію розпаду перекису водню ,підвищує температуру у волосині. Саме від якості сполуки аміаку і залежить якість освітлення . При додаванні до розчину аміаку в чистому вигляді реакція проходить надто бурхливо, значно підвищується температура у корі волосини. Структура волосини псується, утворюються червонясті відтінки, яких важко позбутися. Сьогодні аміак в освітлюючих розчинах замінили  бікарбонатом  амонію, що діє лагідно і дає кращий результат освітлення.

Аміак чи його сполуки входять до складу освітлюючого порошку для волосся. Також додають змочувачі , згущувачі(для кращого нанесення і утримання на волосині), ПАР, захисні речовини (ланолін), буферні,поживні речовини .

Перед освітленням пудру змішують з окисником в пропорції ,що залежить від виробника і типу освітлення,найчастіше 1:2.

                                                       Технологія освітлення

Послідовність виконання робіт при освітленні є стандартною, але має свої особливості. Освітлювати потрібно волосся , що не мите, як мінімум 3 дні. Невеликий прошарок жиру захистить шкіру від подразнення . Дуже небезпечно наносити освітлюючий засіб на волосся ,що пофарбоване металічними барвниками чи відновлювачем кольору сивого волосся, тому варто переконатися у їх відсутності. Концентрацію окисника слід вибирати у відповідності до ступеня пористості чи виду освітлення ,але для волосся краще вибирати найслабший розчин, що виконає своє завдання .

Оксидант 20 vol.	освітлить волосся на 1 — 2 рівня
Оксидант 30 vol.	освітлить волосся на 3 — 4 рівні
Оксидант 40 vol.	освітлить волосся на 5 — 6 рівнів

Але наведена таблиця може відрізнятись  для фарб різних фірм, іноді їх засоби мають різні можливості.

Загалом час витримки залежить від концентрації освітлювача в об ємних долях .

10vol+15=25хв

20vol+15=35хв      Час активної дії розчину

30vol+15=45хв

40vol+15=55хв

Оскільки процедура освітлення дуже агресивна до волосся,  то за процесом слід слідкувати. Практично ніколи не утеплюють волосся і нічим не прогрівають . Після закінчення часу витримки волосся промивають теплою водою біля 30 градусів . Бажано обробити волосся бальзамом .

                                           Освітлення відрослого волосся

Коли потрібно освітлити відрослі корені то освітлюючий засіб наносять лише на відрослі ділянки в тому ж порядку ,що при звичайному фарбуванні, відділяючи прядки шириною 1 см горизонтальними чи вертикальними проділами. За 5 хв до закінчення часу витримки волосся прочісують. При цьому межа фарбування стає розмитою. Через 5 хв полощуть , як звичайно.

            

 

 

Технологія фарбування волосся хімічними  барвниками

                                            Перманентні фарби для волосся

 Перманентні фарби є стійкими  барвниками , так як вони погано вимиваються з волосся при митті голови і досить довго зберігають свій колір на волоссі.

Перманентні фарби мають  досить високий лужний pH , містять у своєму складі аміак або подібні йому речовини , наприклад етаноламін. Лужні компоненти викликають розкриття кутикульного шару волосся і дозволяють проникати барвнику глибоко в усередину волосини. Окислювач дозволяє проявити колір барвника і частково освітлює натуральний пігмент.

Пігменти перманентних фарб для волосся в тюбиках є переважно прозорими і безбарвними молекулами малого розміру. Вони називаються – провісниками (попередниками) фарб. Провісники фарб , завдяки своєму малому розміру, легко проникають в волосся , набувають свій колір при реакції з окислювачем і укрупнюються при цьому . До кінця реакції вони збільшуються в розмірі на стільки , що вже не можуть вимиватися волосся і створюють постійний колір.

Перманентні фарби для волосся широко застосовуються , оскільки дозволяють значно змінювати кольори ( навіть на більш світлі ), фарбувати сивину, створювати блискучі і природно виглядаючі  зміни кольору. Даний тип фарб для волосся частіше  випускається в вигляді крем- фарб , лише в окремих випадках у вигляді гелів і ще рідше рідин. Фарби змішуються з кремоподібними окислювачами . Подібна консистенція є найбільш прийнятною при нанесенні і експлуатації.

Не так давно в професійний побут увійшли перманентні безаміачні фарби для волосся , які стали популярні серед людей з алергією на аміак. За принципом роботи вони нічим не відрізняються від своїх аміачних побратимів , однак , до складу внесені деякі зміни , які дозволили повністю виключити аміак зі складу фарби і лужне середовище створювати тільки за допомогою етаноламіну .

Механізм  процесу фарбування волосся

Для того щоб волосся змінило свої кольори потрібно 3 елементи: аміак,провісник кольору (косметичний пігмент), окислювач. Провісник кольору –проміжні сполуки ,що на попердній стадії реакції при наявності перкису водню поєднуються в середині структури волосся й утворюють штучні косметичні кольори. Пропорції проміжних сполук їх комбінація визначає різні кольорні тони. Провісником є похідні ароматичних вуглеводнів (пардіамін бензол ,фотоамінобензол),що по суті є продуктами переробки нафти. Завдяки своєму мікроскопічному розміру та аміаку провісники кольорів потрапляють в середину волосся, а задопомогою кисню вони починають розвивати кольори складені більшими молекулами. Залишаючись в середині кератинового волокна, збільшені в 10 разів, вони не можуть потрапити назовні і створюють новий тривалий яскравий колір.

Палітра фарб волосся

Кожна професійна палітра фарб для волосся містить велику кількість кольорів. Для зручності використання кожна фірма розробляє свою цифрову ситему позначень або слідує  міжнародної колірній системі (ICS ). Для більшості фірм ці ситеми є подібними.

Згідно з міжнародною колірною системою натуральний ряд волосся вважається ахроматичним . При цьому світлота натурального волосся може називатися «рівнем глибини тону (кольору)», « рівнем натурального кольору волосся», «колірним рівнем», «натуральної базою» і т. д.  Найбільш використовуваний варіант світлості волосся - це рівень глибини тону (РГТ ) .

У палітрі  фарб для волосся різних виробників зазвичай використовується 10-12 рівнів глибини тону.  При цьому часто відсутній  в палітрі 1.0 або 2.0.

Кожному рівню глибини тону відповідає свій фон освітлення , з яким в принципі і має справу майстер при фарбуванні волосся .

Другий параметр , який допомагає дати чітку характеристику кольору в палітрі фарб для волосся - це відтінок. Його ще називають « колірним напрямком » і « тоном кольору». За своєю суттю відтінок - це арифметичне або буквене позначення відтіночного ряду. Він допомагає визначити з яким відтінком наявний колір і на скільки сильно він виражений .

Цифра або літера відтінку за цифрою рівня глибини тону через спеціальний роздільник ( крапку, кому , тире або дріб "/") . Зазвичай в позначенні кольору зустрічаються після роздільника 2-3 цифри або букви , але в принципі їх може бути і більше. Чим далі та чи інша цифра або буква від роздільника , тим менше цього відтінку в кольорі.

Позначення відтінків косметичними фірмами використовуються по різному : одні дотримуються міжнародної системи кольору , інші використовують щось своє.

Відтінки за Міжнародною системою кольорів (ICS) класифікуються таким чином:

  Глибина                                Тон

1/0 синьо-чорний                 /0 натуральний

2/0 чорний                            /1 попелястий

3/0 темно-коричневий          /2 холодний попелястий

4/0 коричневий                     /3 мідно-золотистий

5/0 світло-коричневий          /4 червоний

6/0 темний блондин              /5 пурпуровий

7/0 блондин                           /6 фіолетовий

8/0 світлий блондин              /7 брюнет

9/0 дуже світлий блондин     /8 перлинно-попелястий

10/0 яскравий блондин          /9 м'який попелястий

 Відтінок кольору описують друга і третя цифра або буква індексу .Для більшості палітр фарб існують такі позначення :

0або N –відтінок натурального ряду.

1або А-попелясті відтінки.

2-може відповідати за бежеві або фіолетові.

3абоХ-золоті відтінки.

4абоС-мідні відтінки.

5абоМ-відтінки ряду махагон чи R-червоні відтінки.

6абоК-фіолетові відтінки.

7-коричневі відтінки.

0-також може означати крім натурального кольору також ступінь насиченості і приглушеності .

Якщо  0 стоїть відразу після розділу,  то колір приглушений, якщо другою або третьою цифрою , то колір насичений . Ступінь насиченості і приглушеності кольору так само буде виражатися кількістю 0 в кольорі. Коли  0 використовується  для позначення натурального кольору , наприклад 1.0 або 9.0 ., то після роздільника  крім 0 не буде ніяких цифр. Друга цифра в індексі означає основний відтінок кольору (75%). Третя цифра ньюанс кольору, напрямок відтінку, незначний додаток до відтінку (25%).

Отже,

•     перша цифра - глибина натурального тону,

•     друга цифра - відтінок тону (колірний напрямок тону),

•     третя цифра - нюанс тону (колірний напрямок відтінку),

•     четверта цифра (якщо є) - колірна градація нюансу.

Якщо номер після крапки подвоєний, це говорить про більше інтенсивний відтінок, наприклад 5.22 або 7.44.  Якщо розглянути на прикладі , то 9.32 - це колір з рівнем глибини тону 9 золотистого ряду з бежевим відтінком.

 При фарбуванні волосся фарбу розводять з окислювачем у співвідношенні 1:1(бувають інші співвідношення це залежить від фірми виробника і бажаного результату фарбування). Концентрація окислювача вибирається також в залежності від виду фарбування та ступеня пористості волосся .

3% окисник застосовується у випадку коли немає необхідності в освітленні волосся (фарбування в темний колір ,а також на дуже пошкодженому волоссі).

6% окисник стандартний окислювач для покриття сивини ,фарбування тон в тон і перходу на один рівень світліше не є найбільш використовуваним окисником.

9% окисник для отримання чистого кольору на два рівні світліше від вихідного рівня.

12% окисник з фарбами не застосовується.

Активатори для безаміачних фарб зазвичай містять перекис водню в діапазоні 1,5-4 %. Такий рівень дозволяє максимально зберегти натуральний колір і забезпечити ефективне фарбування .

                                               Технологія фарбування

Технологічний процес фарбування повністю відповідає стандартній схемі .Найчастіше виникає питання чи потрібно волосся мити перед  фарбуванням. Звичайно жир є додатковим захистом від агресивної дії фарби,але ми не можемо бути впевненими в тому, які засоби використовував клієнт і чи не стануть вони перепоною для проникнення фарби .Тому якщо використовуєм окисник до 6%  і волосся брудне мало пористе і пошкоджене то його краще помити .  Якщо окисник більше 6% волосся слабке і пошкоджене то від миття можна відмовитись.

Фарбування сивого волосся

При фарбуванні сивого волосся ми стикаємось  двома проблемами:

·         низька гігроскопічність через високу щільність кутикули і наявність повітря у волоссі, що створює певний тиск і першкоджає проникненню пігменту до волосини;

·         відсутність у волоссі натурального пігменту з яким мавби поєднатись косметичний пігмент

Проблеми низької гігроскопічності можна вирішити декількома способами це залежить від кількості сивого волосся його розташування від натурального кольору і гігроскопічності .Для пом якшення,

 розпушування кутикули використовують різні способи:  глибоке очищення волосини (1частина освітлюю чого порошку, 1 частина 6-9 %окисника ,1 частина шампуню, час витримки 5 хв)

або проводиться проправка (мордансаж),яка теж може виконуватись різними способами: 1 частина супри, 2 частини 6% окисника на 10 хв, змити або фарбувати не змиваючи. Проблему відсутності пігменту у волосині теж вирішують різними способами (передпігментація). Предпігментація - це попереднє насичення пігментом волосся:  перед фарбуванням на волосся наносять фарбу натурального ряду того ж рівня кольору, що натуральний чи на рівень світлішу (часто при цьому додають золотистий відтінок)  розведену з водою 1:1 час витримки 15 хв, а далі фарбують відповідними кольорами уже з окислювачем.

Інший спосіб - додавання до модного відтінку фарби відповідної фарби того ж рівня натурального ряду. Модний і натуральний колір змішується у пропорціях ,що відповідають кількості сивини у волоссі до 50% - 1 частина натурального + 2 частини модного;  до 70 % - 1 частина натурального  + 1 частина модного. При високому проценті сивини рекомендовано фарбувати волосся на 1, 2 рівні світліше ніж натуральний.

 

Технологія фарбування волосся тонуючими барвниками

                                                Механізм проникнення фарби

Штучні пігменти  тонуючих барвників хоча мають невеликі розміри ,але не можуть проникнути глибоко до волосини вони  покривають волосся зовні тонкою фарбуючою плівкою, осідають  між лусочками,  дуже рідко потрапляють під кутикулу,  не містять окислювачів тому не можуть вплинути на натуральний пігмент і кардинально змінити колір. Закріплюються у волосині завдяки тому, що  містять смоли , натуральні  і синтетичні полімери , що сприяють приклеюванню пігменту до волосини .Оскільки тонуючі фарби не містять окислювача і не можуть змінити натуральний пігмент,  фарба накладається поверх того , що є у волосині.Тому вони не можуть змінити колір чорного, дуже темного волосся чи перекрити сивину.Тонуючі фарби рекомендовано використовувати  для надання модних відтінків, яскравих кольорів світлому волоссю , для тонування відрослого волосся після хімічного фарбування , для корекції  небажаних відтінків , для тимчасової зміни кольору волосся.

                                       Особливості технології фарбування

Тонуючі фарби також утворюються синтезом переробки  нафти. Тому важливою  є проба на чутливість шкіри.  Зазвичай барвник  наносять на помите волосся,  злегка вологе. Барвники наносять задопомогою аплікатора чи губки , час витримки від 5 до 50 хв залежно від бажаного кольору . Далі фарбу змивають і проводять нейтралізацію.

Деміперманентні фарби для волосся
Деміперманентні  фарби для волосся, інакше їх ще називають тонуючі  фарби, це спеціальна група безаміачних фарб для волосся, яка для проявлення  кольору змішується з активатором (перекисом водню). Ця група фарб дає кольори які тримаються на волоссі до 6 тижнів. Зазвичай вони застосовуються для додання нових відтінків волоссю, освіжити наявний колір або при фарбуванні в більш темні кольори.
Деміперманентні  фарби для волосся змішуються зі спеціальними лосьйонами, які проявляють колір барвника. Ці лосьйони всі містять перекис водню, правда в низькій концентрації від 1,5 до 3% (залежно від виробника). Така концентрація перекису дозволяє практично не освітлювати натуральний пігмент у волоссі.
Деміперманентні  фарби для волосся не містять у своєму складі аміаку, однак вони мають лужне середовище, яке створюється спеціальною речовиною - етаноламіном, який  працює дещо м'якше за аміак. Це дозволяє барвнику проникати в волосся і осідати в зовнішніх  шарах кортексного  шару. У порівнянні з перманентними фарбами деміперманентні фарби мають  більш низький pH і є більш лагідними.
Деміперманентні  фарби найчастіше виробляються у вигляді крем-фарб, наприклад, Wella Color Touch, BES Regal Soft Color, Vitality's Tone. Лише окремі кампанії проводять їх у вигляді гелю або рідини.
Фарбувальні молекули фарби мають дуже малий розмір. Завдяки лугам  в барвнику і своїм розміром вони проникають через кутикулу волосини безпосередньо в крайні шару кортексу. Саме це забезпечує таку досить високу стійкість кольору.
Зараз деміперманентні  фарби для волосся все більше і більше набувають популярності, тому більшість професійних косметичних брендів мають цю групу барвників у своєму арсеналі.
                       Семіперманентні  фарби для волосся
     Традиційна семіперманентна  фарба для волосся має таку формулу, яка дозволяє їй  утримуватися на волоссі більш тривалий час. Семіперманентні  фарби змиваються з волосся десь після 5-8 миття голови. Це ідеальний варіант для випробування різних відтінків на волоссі, створення яскравих ефектів, а так само підтримки кольору волосся після фарбування.
Семіперманентні  фарби значно полегшують роботу перукаря, крім цього вони розширюють можливості створення креативних рішень. Жоден сучасний професійний косметичний бренд   не обходиться без семіперманентних фарб для волосся. Вони виробляються найчастіше у вигляді напіврідких фарб в спеціальних тюбиках з тонким носиком, наприклад, Vitality's Joy Color, Wella Color Fresh, KC Professional Prizm, але так само зустрічаються у вигляді кольорових гелів (Goldwell Lumen) і кремів (IGORA Colour Gloss).
Фарбувальні молекули семіперманентних фарб мають маленький розмір, що дозволяє їм незначно проникати через кутікульний шар волосини. Зазвичай ці фарбники мають злегка лужне середовище, яка полегшує проникнення барвника в волосся. Тривалість ефекту фарбування буде залежати в основному від пористості волосся. На пористих волоссі особливо світлих відтінків барвник може давати досить тривале  фарбування і може навіть дати легкий постійний ефект.
Справжні семіперманентні  фарби для волосся відразу мають колір і не вимагають змішування з активаторами або окислювачами. Вони не освітлюють волосся і можуть давати кольори темніші або на рівні вже наявного кольору. Тому люди з темним кольором волосся при фарбуванні семіперманентом в основному можуть отримати легкий відтінок на волоссі, а не чистий яскравий колір.
Деякі виробники кометики виготовляють  семіперманентні  фарби у вигляді спеціальних ліній для передпігментаціі. Це дозволяє при її проведенні побачити результат роботи перед нанесенням основного кольору, наприклад Pre-pigmintation Lotion Cutrin, Pre-Color FarmaVita, Schwarzkopf Equalizer Pre-Pigmentation і так далі. Подібні продукти не заважають подальшого фарбування волосся перманентними або деміперманентнимі фарбами, так як не змінюють свої кольори під дією окислювачів. Мало того вони можуть змішуватися іншими групами фарб для отримання більш інтенсивних кольорів на волоссі.
  Фізичні фарби для волосся
Фізичні фарби для волосся - це спеціальна група фарб для волосся, яка надає колір волоссю на короткий час і часто швидко змиваються з волосся (після 1-2 миття волосся шампунем). Це барвник прямого фарбування волосся і незамінний варіант для тих хто хоче створити тимчасовий яскравий ефект на волоссі, а так само нейтралізувати жовтизну.
Фізичні фарби дуже зручні, тому зараз присутні практично у всіх професійних брендах і багатьох побутових. Вони виробляються у вигляді фарбувальних мусів, гелів або лаків, кольорових ополіскувачів  і шампунів,  також туші для волосся.
Фарбувальні молекули фізичних фарб для волосся мають великий розмір і не проникають всередину, осідаючи лише злегка на кутикулі. Тому вони так легко змиваються з волосся. Залежно від пористості волосся можуть давати різні за інтенсивністю кольору на волоссі. Якщо волосся пористе і пошкоджене, то молекули барвника легко можуть проникнути в волосся і створити більш тривалий колірний ефект.
Фізичні фарби для волосся не змішуються з окислювачем (перекисом водню) і не містять його у своєму складі. Вони не освітлюють натуральний колір  волосся, тому всі одержувані кольори можуть бути тільки темніше або на рівні наявного кольору волосся і не ушкоджують волосся.
У професійних лініях косметики дана група фарб для волосся зустрічається в основному у вигляді відтіночних шампунів (шампуні для блондинок і тонуючих шампунів  для сивого волосся) і бальзамів, а також фарбувальних мусів. Подібні продукти професійних ліній досить добре комбінуються на волоссі з фарбами для волосся інших типів. І при подальшому фарбуванні волосся або освітлінні не дають несподіваних синьо-зелених тонів.

 

 

Технологія фарбування рослиними фарбами

 

Для фарбування і догляду за волоссям використовують багато рослин.

Кориця, хміль - надають волоссю золотистого відтінку.

Ромашка - надає легкого освітлюю чого ефекту.

Шалфей - надає рудувато-коричневого відтінку (але тільки при регулярному використанні).

Лушпиння цибулі - надає яскравого золотистого відтінку. Особливо сильний ефект відразу після миття.

Грецький горіх- надає волоссю кремового коричнюватого відтінку.

Хна збирають з куща хенни, що росте в Північній Африці, країнах Сходу  і на південних берегах Середземного моря.  Стебла, листя і квіти сушать, а за тим подрібнюють в тонкий порошок. Найбільш інтенсивне фарбування отримується із молодої рослини. Чим старіший кущ, тим слабше фарбування.

Порошок свіжої хни має зеленкуватий колір. Термін її придатності 12 місяців.

Упакування повинне бути дуже щільним, інакше вже у самому пакеті буде відбуватись окислення: порошок набуде темного кольору, збереться в грудочки і втратить активність.

Час витримки хни на волоссі залежить від того, який ефект бажано  отримати - чим довша дія, тим насиченіший колір.

Інтенсивність фарбування залежить і від натурального кольору волосся. Темне волосся набуває рудуватих відтінків, світле - золотистих. На   чорному   волоссі   ефекту   не   помітно.   Сиве,   попелясте,   освітлене   волосся   набуває неприродного оранжевого відтінку. Хна поступово змивається і тускніє, і щоб колір був стійким, потрібно підфарбовувати його постійно. Між фарбуванням добре користуватися шампунем з хною.

 Натуральні, або рослинні, барвники  проникають всередину кутикули та  утримуються на поверхні  волосини завдяки біологічно активним речовинам  - натуральним полімерам, смолам. Рослинні пігменти є стійкими, мають натуральний колір, проміжок часу між етапами фарбування волосся не регламентується, гамма кольорів різноманітна: в золотистого до чорно-коричневого з різними відтінками. Багато    рослинних барвників володіє високою біологічною активністю, підсилює обмін речовин,  прискорює  ріст волосся  і  сприяє  загоєнню  ран.  

 Але застосування   рослинних барвників мало поширене в професійній практиці через  обмежену кольорову гамму, утруднення  змивання барвника з волосся,  та неможливість проведення деяких перукарських процедур на волосся:  після обробки ними не можна робити ні холодну завивку, ні блондування волосся.

 Та для клієнтів, що  переконано користуються  натуральними продуктами,  можна радити такі  фарби.

Хна:висушене подріблене листя куща лавсонії.  Надає волоссю рудих відтінків в залежності від початкового кольору , від світло-золотистого до  темно-каштанового . Хіна виявляє лікувальну дію. Вона має дубильну дію і робить волосся більш міцним і пружним, надає йому блиску і злегка підсушує. Хна підсилює ріст волосся і зменшує його випадіння. Окрім того, це дуже ефективні ліки проти лупи.

Басма  - висушене листя куща індигофери. Порошок  має синювато-зеленкуватий колір. Колір індиго - синій , але в поєднанні з жовтим  пігментом зазвичай дає зелені відтінки тому басму для фарбування використовують в поєднанні  з хною для надання темних кольорів. Пропорція цього поєднання може бути різною залежно від бажаного результату. Найкращу фарбуючу здатність має хна і басма в свіжому вигляді. Дія повітря може послабити порошок , тому  його   зберігають герметично закритим .

Перед фарбуванням волосся слід помити .Суміш хни і басми заливають гарячою водою, розмішують  до консистенції сметани, настоюють деякий час , розчин потрібно наносити якомога теплішим до +50 градусів.Час витримки у перукарні  до1 години,  в домашніх умовах може бути збільшено до  3 годин.  Волосся бажано утеплити . Суміш змивають водою. Цей процес утруднено через нерозчинність порошку, що налипає на волосся. Тому деякі майстри застосовують шампунь для полегшення миття.  В цьому разі шампунь має бути мяким, кислим. Рослинні фарби ,як і тонуючі не можуть змінити кольори волосся,  ніяк не впливають на натуральний пігмент,  лише обтягують волосину фарбуючою  плівкою,  «зацементовують» тріщини і пори.