Тема2. Вихідні матеріали для виготовлення парфюмерно-косметичних товарів

Загальна характеристика сировини.  

Для виготовлення парфумерно-косметичних товарів використовують багато різновидів сировини.

Асортимент інгредієнтів, які застосовують в складі кос тисячі  років і їх можна вважати перевіреними, як з точки зору ефективності, так і безпечності. Інші – нові косметичні градієнти – вводяться в результаті нових синтетичних розробок та відкриття невідомих раніше властивостей речовини.

Поєднання компонентів є вкрай важливим для засобу, оскільки інградієнтиможуть доповнювати  і підсилювати  один одного в забезпеченні бажаного косметичного ефекту чи бути перешкодою для інших.

 Найпоширенішими класифікаціями інгредієнтів є:

За активністю компонентів: діючі, біологічно-активні та допоміжні.

Допоміжні речовини – це компоненти,  які забезпечують фізико- хімічну,  хімічну та мікробіологічну стабільність, регулятори рН, та речовини, які покращують товарний вигляд та споживчі властивості (барвники, віддушка, згущувачі та інш.)

За походженням: природн (натуральні), штучні (синтетичні) та напівсинтетичні .

За хімічною структурою:  вуглеводні, кислоти, основи, солі, спирти,  жири, воски.

За  виконуваними функціями: розчинники, наповнювачі, консерванти, пахучі речовини, барвники, желатинуючі речовини, емоленти, емульгатори, біологічно активні та інші…

 Окремі компоненти засобів можуть виконувати декілька функцій  одночасно.

 Відповідно до властивостей  сировина  поділяється на  гідрофільну (добре взаємодіє з водою) та гідрофобну  (олеофільну) ( погано зв’язується з водою, але добре взаємодіє з оліями та жирами).

 

КИСЛОТИ

У косметичних засобах використовують фруктові,  карбонові та інші кислоти.

 Фруктові кислоти це альфа-гідроксикислоти (скорочення - АНА або АХА) - до яких відносяться гліколева, молочна, яблучна, винна і деякі інші АНА, які були виявлені в фруктах і ягодах. У косметології використовуються і бета-кислоти (ВНА або ВХА) - а конкретніше саліцилова кислота. Також використовуються і азелаїнова, фітинової, бурштинова та інші кислоти. АНА - водорозчинні кислоти, а ВНА - жиророзчинні.

      Карбоновими кислотами називаються органічні речовини, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп СООН, з'єднаних з вуглеводним радикалом. Одноосновні карбонові кислоти, що проявляють слабо кислі  властивості, вводять в багато косметичних  виробів  в якості слабких відбілюючих, освіжаючих, дезінфікуючих компонентів, а також для коригування рН (водневого показника).

Кислоти мають кератолітичну (відлущувальну) дію, тобто відлущують омертвілі-ороговілі лусочки (клітини) з поверхні шкіри. За рахунок цього шкіра набуває свіжий вигляд, покращується колір обличчя. Під впливом кислот шкіра освітлюється, вирівнюється тон шкіри. Деякі кислоти (азелаїнова, мигдальна, фітинової) попереджують пігментацію і створюють відбілюючу  дію. За рахунок свого кератолітичного впливу кислоти покращують проникнення в шкіру інших активних інгредієнтів косметичних засобів. Кислоти надають комедонолітичну дію ("розчиняють" комедони) і нормалізують відтік шкірного сала з проток сальних залоз, що дуже важливо для проблемної шкіри. Також кислоти надають зволожуючу дію, підвищують пружність шкіри.

 Кислоти мають протизапальну (саліцилова, мигдальна) і антиоксидантну дію на шкіру, попереджують і згладжують дрібні (неглибокі) зморшки на поверхні шкіри.

 Кислоти підвищують чутливість шкіри до УФ-опромінення, тому вони використовуються в період неактивного сонця (з жовтня-листопада по початок березня. Також кислоти можуть викликати подразнення  шкіри у осіб з чутливою, схильною до алергічних проявів, шкірою.

Найбільш поширеними та використовуваними АНА-кислотами є гліколева, молочна, лимонна, яблучна та винна.Найчастіше використовують одночасно  декілька  АНА кислот, дія котрих доповнює одна одну.

—            гліколева кислота знаходиться в цукровій тростині та зеленому винограді. Серед АНА-кислот вона має найменшу масу і тому легше проникає крізь епідермальний бар'єр і проявляє найбільший ефект. Вона також зменшує гіперпігментацію;

—           яблучна кислота міститься в багатьох фруктах, особливо багато її в яблуках та помідорах. Крім відлущувальної дії, стимулює клітини, підсилює клітинний метаболізм;

—           винна кислота міститься у вільному стані або в етерифіко-ваному вигляді в зрілому винограді, старому витриманому вині, апельсинах. Має відлущувальну, відбілювальну та зволожувальну дію;

—           винно-кам'яна кислота синтезується з відходів виноробства. По своїй дії близька до лимонної кислоти.

—           Лимонна кислота НООС - ОНС - СН2(СООН)2 - білий або злегка жовтий кристалічний порошок, кислий на смак, без запаху, добре розчиняється у воді і спирті; 2 г лимонної кислоти замінюють сік одного лимона. Міститься в незрілих лимонах - 6%, в листі махорки - 6, в журавлині - 3%. Витягується з рослинних об'єктів або біохімічним способом  (лимоннокислим бродінням)  з цукру. Лимонна кислота - відбілюючий засіб для шкіри, стягує пори, додає шкірі рівний матовий відтінок, підвищує  пружність  шкіри.  Має антиоксидантну та бактерицидну дію; Застосовується в лосьйонах, засобах проти ластовиння і пігментних плям, а також для зміни рівня рН деяких кремів. Її використовують у виробництві кремів, лосьйонів, шампунів.

—           Молочна кислота СН 3 СН (ОН) СООН - жовта сироподібна рідина, дуже кисла на смак, без запаху. Сприяє відбілюванню шкіри, усуває веснянки і пігментні плями, робить шкіру гладкою, ніжною і покращує її колір. Молочну кислоту отримують зброджуванням сахарози або крохмалю. Застосовують у виробництві відбілюючих кремів. Проявляє відлущувальну та зволожувальну дію. Молочна кислота— застосовується для підтримки кислої реакції косметичних засобів. У вигляді 5%-го розчину застосовується як консерванти кремів і лосьйонів. 

Вміст АНА-кислот у косметичних препаратах значний - від 5 до 35 %. Але більший їх вміст у чутливої шкіри може спричинити почервоніння та свербіж.

Альфа-лінолева і лінолева  жирні кислоти входять до складу оболонки клітин і епідермальних ліпідів (дуже важливі структурні жири шкіри), але не можуть бути вироблені нашим організмом. Якщо в меню щоденного догляду ці кислоти відсутні, то сухість, лущення, тьмяний вигляд шкіри забезпечені.

Альфа-лінолева і лінолева кислота використовуються в кремах, маслах, очищувальних засобах для запобігання в'янення, пом'якшення шкіри. Вони сприяють зволоженню дерми, підвищують її захисні властивості, знімають подразнення. Разом з вітаміном Е застосовуються в косметичних препаратах для лікування гіперкератозу, сухості шкіри, себореї, екземи.

Незамінні жирні кислоти в природі містяться в рослинних оліях і тваринних жирах, наприклад, в, гірчичному, лляному, бавовняному, касторовій , соняшниковій, соєвому та інших оліях, а також у риб'ячому, баранячому і свинячому жирі.

Гіалуронова кислота - невід'ємна складова клітинної структури шкіри, міститься в багатьох біологічних рідинах організму людини і входить до складу тканин.

Гіалуронова кислота зв'язує і утримує молекули води (1 молекула здатна утримувати до 200 молекул води) в глибоких шарах дерми , дарує шкірі тонус, робить її пружною, запобігає появі зморшок, бере участь у загоєнні та відновленні шкіри - при достатній  її кількості ранки гояться практично без рубців.

Під впливом навколишнього середовища, опалювальних приладів, холоду, спеки, сонячного випромінювання, стресів і проблем зі здоров'ям рівень власного зволоження шкіри сильно падає. У кремах, лосьйонах, сироватках вона грає роль незамінного зволожувача, вирівнює і розгладжує структуру епідермісу, стимулює синтез колагену в клітинах. Молекули гіалуронової кислоти отримують методом біосинтезу, що робить її безпечною при використанні в косметиці.

Гіалуронову кислоту часто застосовують в ін'єкційних процедурах. Ретиноєва кислота (ретиноїди) - кисла форма вітаміну А. Ретиноєву кислоту використовують у виробництві оральних препаратів (проти важких форм акне) і засобах для зовнішнього застосування.

Застосовують в кремах , салонних лосьйонах . Ретиноєва кислота нормалізує роботу сальних залоз, видаляє омертвілі частинки шкіри з поверхні, прискорює оновлення дерми, блокує синтез меланіну, тим самим не тільки видаляє, але і попереджаючи появу нових, у тому числі вікових.

Цей компонент є часто в антивікових засобах. Ретиноєва кислота підсилює синтез колагену і власної гіалуронової кислоти, стимулює тонус судин, зміцнюючи їх стінки. Вона допомагає у профілактиці та корекції в'янення шкіри, вікових змін і фотостаріння.

Аскорбінова кислота

Аскорбінова кислота - найважливіший вітамін, необхідний для нормальної життєдіяльності організму. Це біла кристалічна речовина, розчинна у воді. Основні джерела вітаміну С - свіжі ягоди, фрукти, овочі, особливо цитрусові, чорна смородина, слива, шипшина, капуста, томати, молода картопля.

Цей чарівний антиоксидант використовується в кремах, гелях, сироватках, зміцнює тканини дерми, судинну стінку, захищає від УФ-променів. Вітамін С часто можна зустріти в засобах для профілактики старіння, він стимулює синтез колагену, бере участь в утворенні гіалуронової кислоти, посилює імунітет шкіри.

Азелаїнова кислота -одна з сучасних кислот, найчастіше рекомендується для пацієнтів з жирною шкірою, схильною до запалення, а також при гіперпігментації.

Азелаїнова кислота має бактерицидну дію, помірно відлущує, пригнічує активність ферменту, що у синтезі пігменту меланіну. Також її застосовують у медичних кремах для лікування акне

Бурштинову кислоту отримують в результаті переробки натурального бурштину. До речі, вона виробляється в організмі, бере участь в обмінних енергетичних процесах на клітинному рівні і забезпечує клітинне дихання.

Подрібнену бурштинову кислоту часто використовують в пілінгах, гелях для душу. Вона відмінно відлущує, зміцнює стінки судин і капіляри, лікує вугровий висип і акне, будучи природним антиоксидантом, захищає шкіру від передчасного старіння.

Саліцилова кислота НОС 6 Н 4 СООН - кристали білого кольору, кислі на смак, розчиняються у воді, спирті, ефірі. Є антисептиком, болезаспокійливу засобом. Вперше була отримана з кори верби (лат. Salix-верба). Отримують карбоксилирования феноляту натрію СО 2 під тиском. Саліцилова кислота застосовується в косметиці як консервуючий засіб та  антисептичний засіб.     Має виражену протигрибкову дію. Застосовується в лосьйонах, засобах від ластовинок, дезодорантах і як консервант.

Оцтова кислота (СН 3 СООН) - безбарвна прозора рідина з різким запахом і кислим смаком. Вона добре розчиняється у воді. Випускаються 6 - 8%-ва кислота - столовий оцет і 80%-ва - оцтова есенція. Оцтова есенція може викликати сильні опіки, тому при роботі з нею слід бути обережним. Отримують оцтову кислоту з деревини, етилового спирту і оцтового альдегіду. Вона застосовується в косметичній промисловості і в перукарнях як нейтралізатор лугу. Володіє бактерицидною дією при низьких концентраціях.

Бензойна кислота — застосовується як сильний антисептичний засіб, а також в препаратах для видалення плям і ластовиння. Розчиняється в жирах, використовується як консервант.

Тіогліколева  кислота— застосовується при виготовленні препаратів для хімічної завивки волосся, оскільки розм'якшує кератин волосся.

Окрім цих кислот використовуються стеаринова, пальмітинова, мірістінова, лаурінова, олеїнова, лінолева, ліноленова.

 

ЛУГИ ( ОСНОВИ)

Основи (луги) - складні речовини, до складу яких входять атоми металів, з'єднані з однією або декількома гідроксогрупами.

Луги – складова частина різних косметичних препаратів у чистому виді, або у вигляді добавок.  Луги сприяють відторгненню поверхневого шару епідермісу, що необхідно для очищуючих засобів, препаратів для видалення веснянок, шкірних плям і ін. Зв'язують ряд складових поту, володіють дезодоруючим  ефектом. Слабкі луги очищають сальні і потові залози, сприяючи усуненню камедонів. Крім того, в емульсивні препарати луги вводять з метою емульгування жирів, воску і жирних кислот. Луги мають антисептичну дію. Вони входять до складу кремів.

Нашатирний спирт ( Гідроксид амонію) (Ammonium Hydroxide) — їдкий амоній, концентрований водний розчин аміаку, зазвичай 10%.  Це луг, який утворюється при розчиненні аміаку (газу) в воді. Прозора, безбарвна, з різким аміачним запахом рідина. Досить часто його називають просто аміаком або аміачною водою Аміачну воду позначають формулою NH₄OH і називають  також гідроксидом амонію, або нашатирним спиртом. Він належить до слабких і нестійких основ. У косметиці застосовується в фарбах для волосся, хімічних завивках і хімічному випрямленні волосся. Його основне завдання - викликати розкриття і набухання волосся, а також запустити реакцію розпаду перекису водню. Крім цього, його можна зустріти в якості нейтралізуючого компонента (коригуючого pH) в невеликих концентраціях в засобах для укладання  і препаратах по догляду за волоссям та шкірою.  Входить до складу  препаратів для завивки та фарб для волосся, але лише в невеликих концентраціях.  Але сьогодні  його замінюють іншими більш лагідними лугами – сполуками аміаку.  Виявляє також антимікробну та миючу дію.

Гідроксид натрію NaOH (каустична сода) (Sodium Hydroxide) - тверда біла речовина, добре розчинна у воді, процес супроводжується екзотермічною реакцією. Його розчини у воді мильні на дотик і дуже їдкі, роз'їдають шкіру, тканини, папір, дерево та інші матеріали. Через цю властивість гідроксид натрію одержав назву їдкого натру.

Одержують NaOH електролізом водяних розчинів повареної солі або взаємодією гарячого розчину карбонату натрію з вапном. Застосовується у виробництві мила, як лужна і емульгуюча добавка в шампунях, твердому милі, кремах, рідинах для зняття лаку і т. Д. Через можливість виникнення дерматитів і інших негативних впливів використовується в обмежених дозах.

 

Гідроксид калію КОН (їдке  калі)- за властивостями подібний з гідроксиду натрію. Одержують КОН електролізом концентрованих розчинів хлориду калію, кип'ятінням карбонату калію у вапняному молоці. Застосовується для виробництва рідкого мила, як лужний компонент в кремах для депіляції, препаратах для гоління.

 

Триетаноламін - це низькомолекулярний аміноспирт ( слабка основа), який широко використовують у косметичній промисловості як основу у виготовленні мила, емульгатор масел. Застосовується ТЕА і в якості консерванту, також установлено, що він за рахунок стабілізації підвищує ефективність інших консервантів.

У складі косметики по догляду за шкірою і волоссям триетаноламін виконує інші функції - виступає як регулятор кислотності, очищающий і пінистий агент, стабілізує піну. У таких засобах, як гелі для душу і шампуні триетаноламін надає очищаючу дію: з його допомогою розчиняється шкірне сало і забруднення.

 

Сильні луги, такі як їдкий натр, каустична сода  та їдке калі  традиційно застосовують  при виготовленні мила та інших миючих засобів.  В чистому  вигляді не використовують.

Дія слабких лугів (вуглекислий та двовуглекислий натрій, двовуглекислий амоній (бікарбонат амонію), харчова сода, поташ, бура і нашатирний спирт) на шкіру і волосся заключається в тому, що вони легко емульгують і видаляють жир та піт. Слабкі луги розм’якшують кератин волосся , тому широко застосовуються в препаратах для завивки , фарбах та інш.. Однак довготривала дія лугів робить шкіру жорсткою, а волосся  сухим та ламким. Виключення складають бура та слабкі розчини аміаку, що нешкідливі навіть при тривалій дії.

СОЛІ.  ВОДНІ ЛУЖНІ РОЗЧИНИ

Солі - це складні речовини, утворені атомами металів і кислотних залишків.

Поташ  ( вуглекислий калій) ( калію карбонат) - K₂CO₃ — сіль калію і вугільної кислоти, безбарвні чи білі  сухі   кристали. Продукт дуже  гігроскопічний, тому зберігається  в герметичній тарі. Вступає в лужну  реакцію.Відомий  з  древніх часів.  Його отримували з попелу дерев і травянистих рослин в 17 ст.   Застосовують для виготовлення  рідкого мила,  жирових емульсій та кремів..

Вуглекислий амоній  ( карбонат амонію) — (NH₄)₂СO₃ — середня амонієва сіль вугільної кислоти. При зіткненні з повітрям перетворюється у двовуглекислий амоній, Його формула NH₄HCO₃. це безбарвні щільні, тверді сольові шкірочки.  Використовують в розчинах для завивки.

Бікарбонат амонію (двовуглекислий амоній)   NH₄HCO₃ - білий кристалічний порошок, розчинний у воді. При нагріванні розкладається з виділенням аміаку. Використовується в фарбах для волосся та препаратах для освітлення як каталізатор реакції розпаду  перекису водню.

Бура Na₂B₄O₇ (тетраборат натрію)  - натрієва сіль борної кислоти. Білий порошок, розчинний у воді й гліцерині. Водяні розчини слаболужні. Кристали  мають здатність вивітрюватись на повітрі, температура плавлення бури  t_пл = 60,8°С,. В природі  — натуральний мінерал, класу боратів, хімічний  осад  всихаючих буроносних соляних озер. Кристали бури — прозорі , безбарвні чи  сіруваті, володіють  жирним блиском, розчинні  в воді, смак  — солодкувато - лужний.      Розм'якшує огрубілі клітини і відбілює шкіру Застосовується для пом'якшення води, як нейтралізатор солей жорсткості  та   у косметиці в якості эмульгатора. Використовується в кремах, лосьйонах, шампунях, гелях, солі і «бомбочках»  для ванни. У поєднанні з лимонною кислотою в бомбочках для ванн дає ефект бурління, в суміші з водою і камеддю може застосовується в якості гелю для душу. Бура використовується в приготуванні крему як емульгатор, для отримання густої консистенції, тобто робить з рідких фаз власне крем. Плюс як легкий консервант, тому що є антисептиком. Застосування в косметичних засобах - не більше 5%.

Бікарбонат натрію NaHCO ₃ - (те саме: натрію гідрокарбонат натрій двовуглекислий, натрію бікарбонат, питна сода, харчова сода)  - білий кристалічний порошок без запаху, солоно-лужного смаку. Розчинний   у воді (1:2) з утворенням лужних розчинів (рН 5% розчину — 8,1), практично не розчиняється у спирті.  У холодній воді дає нейтральну реакцію. У гарячій воді має лужну реакцію, тому що розкладається з виділенням вуглекислого газу. Застосовують для пом'якшення води, як нейтралізатор солей жорсткості  та   в  засобах для знебарвленя волосся.

Сульфіт натрію Na ₂ SO ₃ - біла кристалічна речовина, розчинна у воді. Отримують взаємодією розчину Na ₂ CO ₃ з  SO₂, є побічним продуктом при виробництві фенолу. Застосовується у виробництві препаратів для хімічної завивки.

Бісульфіт натрію NaHSO ₃ - кисла натрієва сіль сірчаної кислоти, що отримується з їдкого натру і двоокису сірки. Має вигляд безбарвних кристалів, розчинних у воді. Застосовується у виробництві препаратів для хімічної завивки .
При роботі з хімічними речовинами перукаря важливо знати величину водневого показника (рН середовища), так як від цього залежить успіх забарвлення або завивки волосся. Для визначення характеру середовища (нейтральна, кисла або лужна) вводиться поняття рН - водневий показник.

Як сильні луги, так і сильні кислоти руйнівно діють на волосся. Тому перукар повинен знати, за яких рН повинні протікати ті чи інші процеси. Наприклад, мити волосся бажано з рН, близьким до 7, а завивати-з рН від 9 до 11, але не більше.

ЖИРИ ,продукти переробки жирів

Жири - речовини рослинного або тваринного походження, що складаються головним чином із сумішей повних ефірів гліцерину й одноосновних жирних кислот. Загальна назва таких з'єднань - тригліцериди чи тріацилгліцерини.

До складу жирів входять граничні (насичені) і неграничні (ненасичені) жирні кислоти; перші переважають у твердих жирах, другі - у рідких.

Жири містяться у всіх рослинах і тваринах, відповідно  діляться на рослинні й тваринні. Залежно від вмісту в них твердих гліцеридів вони розділяються на рідкі й тверді.

Тваринні жири (баранячий, свинячий, яловичий і т.п.), як правило, є твердими речовинами з невисокою температурою плавлення (виключення - риб'ячий жир). Рослинні жири - олії (соняшникова, соєва, бавовняна й ін.) – рідини (виключення - кокосова олія, масло какао,  пальмове масло). Рідкі жири перетворюють у тверді шляхом реакції гідрогенізації  (гідрування).

Жири легше води, у воді нерозчинні, але добре розчиняються в органічних розчинниках - ефірі, бензолі, бензині й ін. Жири  здатні  поглинати, розчиняти й утримувати різні пахучі речовини. Жири здатні омилюватись. Процес омилення полягає в тому, що жир в особливих умовах, приєднуючи воду, розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти.

Жири - біологічно активні речовини. Усмоктуючись шкірою, вони роблять її пружною, еластичною, захищають від вітру, морозу, води. Містять вітаміни A, D, Е, G.

У косметичних виробах використаються жири, які по складу близькі до шкірного жиру, не мають сильних запахів, з м'якою й ніжною консистенцією.

ТВАРИННІ ЖИРИ

  З тваринних жирів традиційно використовувались: свинячий, баранячий, яловичий, кашалотовий, спермацетовий, норковий, а також гідрогенізовані жири (саломаси): кашалотовий, касторовий, бавовняний та інш.   Як правило, жири наземних тварин мають високий вміст насичених жирних кислот, і тому вони зараз досить рідко використовуються в косметичних препаратах.

 Єдиний жир тваринного походження, який не має недоліків, характерних для тваринних жирів (комедогенність та ін.), — це жир ему. Він близький за складом до ліпідів рогового шару шкіри людини, має добрі пом'якшуючі, зволожувальні та бактерицидні властивості. Він легко поширюється по поверхні шкіри, швидко всмоктується і може використовуватись як переносник біологічно активних речовин.

Кашалотовий жир - отримують шляхом витоплювання з жирових, м'язових і сполучних тканин кашалота. Містить 60-70% воску і 30-40% жиру. Для максимального виходу твердого воску  жир обробляють воднем під великим тиском, в результаті чого отримують саломас.

Кашалотового саломас - тверда маса, зазвичай білого кольору, в розплавленому стані - прозора рідина без запаху. Будучи сумішшю воску і жиру, має властивості пом'якшувати і живити шкіру. Використовується для отримання спермацету. Спермацет, що виробляється з кашалотового саломаса, близький до натурального. Використовується у виробництві губних помад, кремів, гриму.

Копитний жир, або бичаче сало - отримують витоплюванням жирних частин кінцівок великої рогатої худоби. Копитний жир – густа маса білого кольору зі слабким запахом яловичого сала. Дуже стійкий до прогірканя. Містить вітамін G. Застосовується в живильних кремах, в засобах для зміцнення волосся.

Яловичий жир - тверда речовина, зазвичай жовтого кольору, температура застигання 34 - 38 ° С. Отримують його з жировмісних тканин витоплюванням і виварювання. Застосовується в кращих сортах мила.

Свинячий жир - мазеподібна речовина білого кольору, температура застигання 22 - 32 ° С. Отримують витоплюванням з жиросодержащих тканин і екстрагуванням (виварювання). Застосовується у виробництві губних помад, мила, стеарину.

Стеарин - суміш твердих жирних кислот, що представляє собою масу білого кольору .. Сировиною для отримання стеарину є тваринні жири. Стеарин використовується при виготовленні кремів для шкіри, мила, губних помад.

Куряче масло - одержують із відходів переробки курей. Воно  активізує жировий обмін шкіри, легко наноситься на неї, швидко усмоктується, не залишає блиску, робить шкіру гладкою. Масло легко емульгується. Використовується в складі косметичних кремів (живильних, пом'якшуючих, дитячих).

РОСЛИННІ ЖИРИ.  Масла, їх хіміко-фізичні властивості.

      Рослинні олії  більш підходять для косметичних продуктів, але вони швидко окислюються (кукурудзяна,  оливкова, бавовняна, соняшникова, касторова, арахісова, пальмова, мигдальна, абрикосова, персикова  та ін.).

Цих недоліків немає в олії авокадо, тому що вона містить 0,02 % токоферолу — природного антиоксиданту. Також у складі олії Авокадо є вуглеводні з бактерицидними властивостями та деяка кількість вітамінів А і Д. Ця унікальна за складом олія ще й гарно всмоктується шкірою і тому сприяє усуненню лупи та ороговілих наростів.

Кокосове масло - має тверду консистенцію жовтуватого кольору. Отримують його шляхом гарячого пресування з копри (м'якоті кокосових горіхів). Застосовується в парфюмерно-косметичній промисловості для виробництва дорогих сортів туалетного мила і синтетичного масла какао.

Масло какао - дуже ніжний легкоплавкий жир (плавиться навіть від дотику пальців). Продукт жовтуватого кольору, з приємним запахом, при зберіганні майже не псується. Отримують гарячим пресуванням очищених від оболонок бобів какао. У косметиці масло какао використовується для виробництва губних помад і кремів.

Мигдальне масло - отримують холодним пресуванням гіркого і солодкого мигдалю. Це продукт жовтого кольору, з приємним запахом мигдалю, швидкопсувний, консервується ладаном, спиртом, гліцерином. Добре всмоктується шкірою, робить її пружною, еластичною. Використовується у виробництві кремів.

Продуктом з високим природним вмістом ефірного воску є олія жожоба. Це прозора світло-жовта рідина. Олія жожоба гарно розтікається по шкірі та швидко всмоктується, стійка до окиснення, але має низьку температуру затвердіння (10-12 °С).

Крім того, відомі абрикосове і персикове масла, які практично не відрізняються від мигдального. Всі ці продукти називаються кісточковими маслами. Використовуються в косметиці і такі олії, як соняшникова, оливкова, рицинова, соєва, і ряд інших.

ВОСКИ

Воски - жироподібні речовини тваринного, рослинного і мінерального походження. Складаються зі складних ефірів жирних кислот і одно-або двоатомних вищих спиртів; містять також вільні вищі спирти, вуглеводні і жирні кислоти.

Воски є структуротворними компонентами: дозволяють отримувати креми необхідної консистенції, підвищують термостабільність косметичних виробів.

Більшість восків - тверді і крихкі речовини, характеризуються пластичністю, хімічної інертністю, плавляться в інтервалі 40 - 90 ° С, нерозчинні у воді, але розчиняються в більшості органічних розчинників при нагріванні. Вони широко поширені в природі: виділяються шкірними залозами комах і тварин, відкладаються тонким шаром на поверхні рослин, оберігаючи їх від зовнішніх впливів і зайвого випаровування вологи; зустрічаються в нафті, торфі, гірських породах.

У косметиці використовують в воски тваринного походження, рослинного,  синтетичні і викопні.
Тваринні воски

Бджолиний віск - продукт життєдіяльності бджіл. Тверда тендітна маса з дрібнозернистим зламом білого кольору, зазвичай світло-жовтого кольору з приємним запахом. У косметиці застосовується вибілений віск. Бджолиний віск корисний для шкіри. За складом компонентів він близький до шкірного жиру, сприяє утворенню воскоподібне плівки на поверхні шкіри, що запобігає її знежиренню.

Спермацет ( "спермуел" - в перекладі з норвезького означає "кашалот") являє собою пластичні воскоподібні кристали білого кольору з легким запахом. Отримують його виморожуванням спермацетового жиру. По складу спермацет близький до восків, що знаходяться в шкірному жирі, тому він є цінним продуктом при виробництві поживних кремів . Спермацет сприяє регенерації тканини шкіри, легко всмоктується, робить її пружною і еластичною.

Ланолін (шерстний жир) - отримують при митті овечої вовни з промивних вод. Має мазеподібну  консистенцію, колір від світло-до темно-жовтого, запах неприємний.

Однією з відмінних рис ланоліну є його висока водоутримуюча здатність. Ланолін підвищує термостабільність кремів, дозволяє регулювати з в'язкість. Добре пом'якшує шкіру, усуває її лущення, швидко вбирається.

Рослинні воски

Віск троянди - отримують з конкрета бутонів або квітів троянди. Продукт твердої консистенції темно-жовтого кольору, ламкий, в зламі зернистий, має слабкий приємний запах. Має високі структуроутворювальні властивості, близьки  до властивостей бджолиного воску. Дозволяє регулювати в'язкість кремів. Входить до складу косметичних кремів і губних помад.

Віск лаванди - отримують з конкрета лавандового масла. Твердий продукт темно-зеленого кольору зі слабким запахом лаванди. Використовується в косметичних кремах, в засобах для догляду за волоссям, в декоративній косметиці.

Карнаубський віск - отримують з листя бразильської воскової пальми. Утворюється на нижній поверхні листя. Твердий крихкий продукт жовтого кольору, має слабкий запах сіна. Має виняткову здатність зв'язувати рідку жирову фазу і підвищувати температуру плавлення губної помади. Використовується у виробництві туші для вій, губних помад.

В  косметичній промисловості використовують також рослинні воски: канделільський,  яблучний, жасмину, азалії, шавлії, хвойний і ін

Викопні воски

 Добувають з гірських порід, торфу, нафти.

Гірський віск - озокерит -це продукт від світло-зеленого до бурого кольору, жирний на дотик, з запахом гасу . Добре сполучається з жирами. Застосовується для виготовлення вазеліну, кремів для зняття макіяжу, губних помад, туші для вій.

Церезин ~ соскоподібна речовина дрібнокристалічної  будови, від білого до коричневих кольорів, т. пл. 65 - 88°С. В етиловому спирті й воді не розчиняється, розчиняється в бензолі, частково в мінеральних маслах. Добре з'єднується з жирами, дає міцні суміші з парфумерним маслом.  Виготовляється переробкою озокериту. Застосовується для виготовлення вазеліну, кремів для зняття макіяжу, губних помад, туші для вій.

Синтетичні воски

Штучні (синтетичні) воски отримують на основі складних ефірів жирних кислот і високомолекулярних спиртів. За своїми фізичними властивостями штучні воски близьки до природних. Вони мають тверду воскоподібну консистенцію, колір від білого до світло-жовтого, слабкий запах. Використовуються як структуроутворювач, а також для часткової або повної заміни натуральних восків. Застосовуються для приготування кремів і виробів декоративної косметики.

Кіталан , Стеарілстеарат (стеарол) - є замінниками спермацету в косметичних кремах. Штучні  воски  випускають  під різними  фірмовими назвами, як у вигляді індивідуальних продуктів, так і у вигляді композицій : воскол, пальмітин та ін..

СПИРТИ

 Спирти - органічні сполуки, що містять в молекулі одну або кілька ОН-груп насичених атомів вуглецю. За кількістю груп ОН в молекулі розрізняють: спирти одноатомні, двоатомні (гліколі), трьохатомні (гліцерин) і багатоатомні. Особливо широко застосовують етиловий, ізопропіловий спирти, гліцерин та сорбіт. Вони мають сильні гідрофільні властивості і використовуються в основному як співрозчинники.

Етиловий спирт C ₂ H ₅ OH (Alcohol, Ethanol, Ethyl Alcohol) широко використовується в парфюмерно-косметичних виробах як розчинник, що пояснюється його здатністю давати прозорі розчини.

Етиловий спирт - безбарвна прозора рідина з різким запахом, з'єднується з водою в будь-яких співвідношеннях, горить, щільність 0,79 г / см ^3, температура кипіння 78,3 ° С, замерзання - 117 ° С. Отримують його з харчових продуктів (зернових, цукрових буряків, картоплі,  винограду або цукрового очерету), деревини, нафти і т.д.

Випускається етиловий спирт 88%-ний - сирець, 95,5%-ний - ректифікат і 96,5%-ний - спирт вищого очищення. Назва етилового спирту - харчовий, гідролізний або сульфітний - вказує на вид вихідного матеріалу і метод отримання. У парфумерно-косметичній  промисловості використовується спирт харчовий, вищого очищення. Для виготовлення косметичних засобів використовують де­натурований 96 % .

Спирт входить до складу багатьох косметичних засобів. Він прискорює всмоктування в шкіру крему, легко випаровується з поверхні шкіри. також спирт добре розчиняє в собі ефірні масла, концентруючи їх запахи і зберігаючи їх стійкість. Його запах гармонує з більшістю ароматичних речовин, тому етиловий спирт використовують в якості компонента в парфумах, одеколонах, лосьйонах і т.д. Крім цього він має антисептичні, дезінфікуючі, підсушуючі властивості.

 Залежно від концентрації етанол використовують з різною метою: його 20 % розчини ма­ють надійну консервувальну активність, а 70 % суміш з водою можна використовувати для дезінфекції поверхні твердих тіл. Недолік його — це несумісність із деякими компонентами кос­метичних засобів, наприклад з речовинами, які підвищують в'язкість.

 

Денатурований спирт( Alcohol Denat, SD Alcohol, SD Alcohol 40)  -, який спеціально роблять гірким на смак, щоб лосьйони і тоніки НЕ випили діти або хто-небудь ще. Такий спирт містить 5% метилового спирту і володіє токсичною  і подразнюючою  дією на клітини шкіри.

Жирні спирти (Сetyl alcohol, Сetearyl alcohol, Stearyl alcohol) - отримують з кокосового або пальмового масла. Ці спирти використовують як загусники в кремах, надаючи йому щільність і структуру, запобігаючи розшарування. Пом'якшують шкіру.

Цетиловий спирт СНз (СН ₂) ₁₄ СН ₂ ОН отримують гідрогенізацією жирних кислот  китового жиру,  кокосового або пальмового масла  та синтетичним шляхом. Воскоподібний твердий кристалічний продукт. Розчинний в жирах, не розчиняється у воді. Розчиняється в органічних розчинах, кипить при 324 ° С. Пов'язує жири і воду. Використовується в косметиці в якості емульгатора . Також використовується як розчинник,  загусник і структурна основа для інших інгредієнтів. Використовується в кремах, дезодорантах, маслах для вій, лаках  для волосся, шампунях.

Гліцерин (трьохатомний спирт) НОСН₂СН(ВІН) - СН₂ВІН -являє собою сиропоподібну, в'язку, гігроскопічну рідину, солодку на смак, добре розчиняється у воді. Температура кипіння 200 ° С, замерзання - 40 ° С. Гліцерин використовують у вигляді водно-спиртових розчинів . Отримують гліцерин з жирів  і як побічний продукт при виробництві мила. У парфумерно-косметичній промисловості використовується гліцерин як консервуючий засіб і як компонент, що перешкоджає замерзанню кремів. Відрізняється високою гігроскопічністю.Гліцерин сприяє кращому проникненню вологи в глибокі шари шкіри. Гліцерин є емульгатором і стабілізує структуру косметичних засобів .  Гліцерин  чудово змішується з водою, спир­том, не зменшує ефективність інших компонентів косметичних товарів. Він ефективно пом'якшує шкіру й поліпшує поширення напівтвердих продуктів по шкірі в складі кремів.

Слід зауважити, що гліцерин міститься в гідро ліпідній  мантії шкіри, тому його застосування в косметичних засобах не викликає алергії. За зволожуючим властивостям гліцерин поступається лише гіалуроновій кислоті - одна його молекула здатна зв'язати до 10 молекул води. Для отримання вираженого зволожуючого ефекту в косметичні засоби рекомендується додавати не більше 5% гліцерину, більш високі концентрації призводять до зворотного ефекту - шкіра стає сухою і стягнутою. Гліцерин використовують при виготовленні кремів, сироваток, молочка, лосьйонів, тоніків, мила, шампунів, кондиціонерів, бальзамів, масок для обличчя та волосся.

 

Сорбіт СН ₂ ВІН (СНОН) ₄ СН ₂ ОН (Sorbitol)  - шестиатомний спирт, отриманий відновленням глюкози. Застосовується як замінник  гліцерину, входить до складу деяких поживних кремів і емульгаторів. Це тверда речовина, має солодкий смак, розчиняється в гарячому етиловому спирті.

Сорбіт - поглинає вологу з повітря, запобігаючи висиханню шкіри. Надає відчуття гладкості і бархатистості шкіри. Однак якщо вміст вологи в шкірі перевищує вміст вологи в атмосфері, то він буде поглинати вологу з шкіри, збільшуючи відчуття сухості. Сорбіт використовується в якості заміни гліцерину в емульсіях, мазі і різних косметичних кремах. Сорбіт отримують з листя, а в ряді випадків і з ягід горобини. Його також можна знайти в інших ягодах, в плодах вишні, в сливах, грушах, яблуках, водоростях. Сорбіт— найкращий зволожувач, сумісний зі шкірою та сли­зовою поверхнею ротової порожнини, тому у вигляді 70 % роз­чину входить до зубних паст.

 

Бензиловий спирт (Benzyl Alcohol)  -   найпростіший ароматичний спирт, іноді пишеться в складі косметики як складова частина ефірних масел. Має властивості антисептика і консерванта, обмежений в дозуваннях і в дитячій косметиці, оскільки може викликати подразнення шкіри.

 

Ізопропіловий і пропіловий спирти  (Isopropyl alcohol, Propyl alcohol )-. Спирти, які виробляють з пропілену (побічний продукт нафтохімії). У косметиці виступають розчинниками. Але токсичні, сильно подразнюють шкіру і можуть накопичуватися в організмі. Ізопропіловий спирт замінює етиловий у багатьох косметичних та фармацевтичних препаратах. Але він придатний лише для зовнішнього застосування, наприклад дезінфекції.

^.ГРУПА СУМІШІ ВУГЛЕВОДНІВ

Петролейний ефір - суміш легких вуглеводнів (переважно пентанів і гексанів); безбарвна рідина, що отримується з попутних нафтових газів і легких фракцій нафти. Використовується як розчинник для олій, смол, жирів.

Скипидар - безбарвна рідина із запахом хвої. Складна суміш вуглеводнів, переважно терпенів. Скипидар отримують головним чином з живиці. Використовують як розчинник лаків, сировина для отримання камфори і терпінеолу (запашна речовина із запахом бузку).

Діізопропіладіпат - масляниста безбарвна або  злегка забарвлена в темний колір рідина. Продукт стійкий до дії мікроорганізмів, добре пом'якшує шкіру, не залишаючи на ній жирної плівки, сумісний з усіма видами сировини. Використовується в косметичних кремах, губних помадах та інших видах косметики в якості рідкого компонента, розчинника барвників та інших твердих продуктів.
ГРУПА КЕТОНІВ

Ацетон - прозора безбарвна рідина з різким запахом, токсичний, температура кипіння 56 ° С. Змішується з водою, органічними розчинниками. Отримують ацетон гідратацією пропилену. Добре розчиняє жири, смоли. Використовується у виробництві лаків для нігтів, рідин для зняття лаків.

Метилетилкетон - безбарвна рідина, температура кипіння 79,6 ° С. Використовується як розчинник запашних речовин.

Циклогексан - безбарвна рідина, температура кипіння 81,4 ° С. Міститься в нафті, утворюється при гідрогенізації бензолу. Використовується як розчинник.

У багатьох випадках в парфюмерно-косметичної промисловості застосовують суміші розчинників, які ефективно розчиняють той чи інший продукт.

 

ВУГЛЕВОДНІ (Продукти переробки нафти)

Асортимент вживаних в парфюмерно-косметичної промисловості вуглеводнів невеликий, але роль їх значна. Найчастіше це продукти, які використовуються для створення жирової плівки, яка не вбирається  в шкіру, забезпечує "ковзний ефект" в масажних і дитячих кремах, і як структуроутворюючі  компоненти .
Найбільш важливі джерела вуглеводнів - нафта і кам'яне вугілля.

Парфюмерне масло - прозора, безбарвна рідина без запаху і смаку. Отримують його при сірчанокислотному очищенні вакуум-дистилятних нафтових фракцій з наступною обробкою відбілюючими  землями. У косметиці використовується в кремах, губних помадах, гримувальних фарбах.
Парфюмерне масло — це суміш вуглеводнів (високоочищене  вазелінове масло)). На вигляд це прозора масляниста безбарвна рідина. Парфюмерне масло легко сплавляється з воском і жирами, не гіркне і не змінюється під дією повітря, кислот і лугів. Застосовується в косметиці для приготування вазеліну, губних помад, зубних паст, а також як замінник тваринних і рослинних жирів.
Вазелінове масло - . Це жовта рідина із запахом гасу, після очищення - прозора, без запаху і смаку. Розчиняється в ефірі і хлороформі. Використовується в косметиці, як і парфюмерне масло.Вазелінове масло — близьке по складу до парфюмерного масла, але відрізняється від останнього, головним чином, ступенем очищення. Воно має жовтуватий колір, специфічний запах гасу, тому використовується рідше.

Парафінове масло — це очищена суміш насичених вугле­воднів, виділених з нафти. Температура кипіння — понад 300 °С, прозора, без кольору та запаху рідина, має тільки одну харак­теристику — в'язкість. Розрізняють парафіни малов'язкі та високов'язкі. Вони легко емульгуються та поліпшують емульгованість інших ліпідів, які важко емульгуються, таких як тріацилгліцероли (жири, олії). На шкірі вони утворюють водовідштов­хувальну плівку та поступово всмоктуються в шкіру, поліпшуючи її гладкість та розповсюдженість по ній інших ліпідних препаратів.

Парафін - суміш граничних вуглеводнів. Тверда напівпрозора речовина білого кольору, кристалічної будови; без запаху і смаку; нерозчинна  у воді і спирті, але розчиняється в органічних розчинниках і мінеральних маслах. Отримують парафін депарафінізацією масляних дистилятів нафти з подальшим очищенням сірчаною кислотою. Температура плавлення 40-65 ° С. Використовується як згущуючий засіб в косметиці в сплавах з жирами, часто в засобах догляду за руками.

Твердий парафін та мікрокристалічний віск — це суміш твер­дих, насичених та ненасичених вуглеводнів. Молекулярна маса їх 225-450. Тверді парафіни мають великокристалічну структуру, а воски — кристаліти значно тонкіші. Останні добре емульгують олії і тому широко використовуються для отримання емульсій типу «вода в олії».

Технічний вазелін - мазеподібна маса. Отримують загущенням масел петролятуме, парафіном, церезином. Температура плавлення 50 - 65 ° С. Використовується в косметиці як наповнювач.
Вазелін— є сумішшю твердих і рідких високомолекулярних вуглеводнів. Мазеподібний продукт, однорідний, серпанковий, в тонкому шарі прозорий, без запаху і смаку, білого або жовтуватого кольору. Є хорошою основою для виробництва косметичних вазелінів і кремів, добре пом'якшує шкіру і оберігає її від атмосферних впливів.

Петролатум - суміш парафіну, церезину і масла. Петролатум  є  відходом при отриманні тонких змащувальних масел,  побічний продукт. Використовується для отримання церезину і вазеліну. У косметиці застосовується як наповнювач. Застосовується після ретельного очищення і вибілювання для приготування штучних вазелінів. По складу є сумішшю парафіну, церезину і високов'язких масел.

 

РОЗЧИННИКИ

Розчинники -  хімічні сполуки або суміші, які здатні розчиняти різні речовини, утворюючи  однорідні розчини, що складаються з декількох компонентів.

Повинні володіти хорошою розчинністю, бути не агресивними до речовини, що розчиняється, мати мінімальну токсичність і вогненебезпечність.   Використовуються для розчинення жирів, восків, смол, барвників, ароматизаторів, тощо.

ВОДА

 Є найбільш часто базовою або допоміжною речовиною в більшості косметичних препаратів. Вона повинна бути очищена від збудників хвороб — кишкової палички та інших подібних мікроорганізмів, відповідати встановленим  нормам  гранично допустимих концентрацій для шкідливих речовин, розчинених газів: кисню, азоту та диоксиду вуглецю розчинених солей жорсткості.

Вода - безперечно, найбільш поширений в косметиці розчинник, причому сильний розчинник, який може розчиняти солі, кислоти, луги, а також велику кількість органічних речовин. Вода є основним компонентом. У всіх косметичних засобах у воді розчинені всілякі речовини. Білі чи інша речовина не розчиняється в ній в достатній мірі, то властивості води як розчинника можна поліпшити, додавши в неї невеликі кількості звичайного спирту або гліцерину.

Спирти також є сильними розчинниками. Звичайний, етиловий спирт (етанол) серед них найбільш поширений. У лосьйонах для обличчя часто використовують 15 - 25%-ную суміш води і спирту. У порівнянні з чистою водою ця суміш має кращі розчиняють властивості і менший поверхневий натяг, завдяки чому краще очищує шкіру обличчя. Вона володіє також слабкою жиророзчинною властивістю, дає відчуття прохолоди та свіжості завдяки наявності в ній спирту, одночасно дезінфікує. Замість етанолу часто використовують пропіловий або ізопропіловий спирт у невеликих кількостях. Пропіловий спирт, а також більш високомолекулярні бутиловий і аміловий спирти використовують як розчинники лаку для нігтів і в рідинах для зняття лаку.

Гліцерин і гліколь - добрі розчинники, вони у всіх пропорціях змішуються з водою.

Ефір - дуже сильний розчинник жирів, але, враховуючи його низьку температуру займання (40 ° С) і вибухонебезпечність, поводитися з ним треба вкрай обережно.

Ацетон, як і ефір, має досить різкий запах і є легко випаровується рідиною, яка ефективно розчиняє жири. Це послужило причиною того, що останнім часом відмовилися від використання його як розчинника лаку для нігтів, а також рідини для зняття лаку.

Складні ефіри, такі, як етилацетат, етілбутірат, дибутилфталат і навіть більше високомолекулярний бутилстеарат включаються до складу рідин для зняття лаку, так як вони менше знежирюють шкіру.

Масла і жири в деяких випадках також діють як розчинники. Додавання так званих жиророзчинних речовин (наприклад, лецитину і холестерину) в косметичні суміші припускає, що ці речовини розчиняються в жирах, що містяться в препараті.

 

КОНСЕРВАНТИ

Багато косметичних виробів  є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів.. Більшість восків і емульгаторів, рослинних і тваринних екстрактів протеїнів, що входять до складу косметичних виробів, можуть бути для мікроорганізмів джерелом вуглецю та азоту, а також матеріалом для енергетичних процесів. Мінеральні солі, що вводяться в косметичні засоби, також сприяють розвитку мікроорганізмів. Біологічно активні речовини, що застосовуються в косметиці, є стимуляторами росту бактерій і грибків. При ви­робництві, а особливо при відкриванні упаковки з косметичним засобом до його вмісту обов'язково потрапляють бактерії, при­чому в прямій залежності від діаметра отвору. Потім у цю баноч­ку з кремом обов'язково сотні разів будуть занурювати пальчик і переносити на руки, обличчя і т.ін. Особлива загроза випадає на препарати, які містять велику кількість води, білкових, ліпідних компонентів, емоліентів та натуральних екстрактів.

Крім того, при контакті сировини з киснем повітря, особливо при підвищеній температурі зберігання, відбувається окислення продуктів. При цьому властивості речовини змінюються і сировина стає непридатною  для виробництва косметичних виробів.

Основна мета введення консервантів у косметичні препарати — захистити їх компоненти від мікробіологічного розпаду. Косметичні вироби без використання спеціальних добавок втрачають придатність практично протягом декількох тижнів або навіть днів. Для збільшення терміну їх придатності застосовують консерванти. Введення консерванту не виключає необхідності дотримання санітарно-гігієнічних правил на косметичних підприємствах, так як це засіб не дає належного ефекту при масовому мікробному забрудненні.

Банки і флакони, призначені для упаковки косметичних виробів, повинні бути добре промиті розчином антисептика (бензиловий спирт, резорцин, фурацилін та ін.) І закриті від пилу, що є джерелом спор мікроорганізмів.

Кожний виробник косметичних товарів повинен вирішити, як мінімум, три проблеми для того, щоб зберегти своє виробницт­во на визначному національному та міжнародному рівні допус­тимого мікробіального забруднення:

1)  вибрати консервант та визначити його кількість у складі

товару;

2)  використати консерванти, які є стійкими і сумісними з компонентами продукту і технологічним процесом його отри­мання;

3)  дотримуватися правил ОМР (перелік ухвалених консер­вантів —керівництва ЕС по косметичній продукції).

На сьогодні не існує універсального або одного найкращого консерванту. У косметиці застосовують суміші декількох консер­вантів.

Останніми роками зріс попит на натуральну косметику, в складі якої немає синтетичних консервантів. У такій косметиці консерванти — натуральні продукти, котрі водночас можуть ви­конувати і інші функції, наприклад віддушки. Як антибактеріальні компоненти в натуральній косметиці використовують ефірні олії арніки, евкаліпту, лаврового листя, шавлії, деревію та інші, але під час користування вони не завжди можуть забезпечити три­валий захист продукту від мікробіологічного псування або зара­ження. Тому в такому випадку забезпечують досконалість упа­ковки, дозування та її герметичність.

Крім консервантів, які здійснюють знищення бактерій та гри­бів, у складі косметичних препаратів застосовують речовини, котрі захищають їх вміст від факторів зовнішнього середовища (знебарвлення, зникнення запаху, окислення — згіркнення). Для цього до складу косметики вводять бензофенон, цитрат натрію, дикалієву сіль фосфорної кислоти, сполуки на основі вітаміну Е — токоферол ацетати та ін.

Види консервантів в косметиці

Консерванти—це  речовини, що зберігають косметичні препарати в доброякісному стані на весь гарантований період часу.

За допомогою консервуючих засобів створюються такі умови для мікроорганізмів, які припиняють їх життєві функції незворотньо або тимчасово.

Консерванти бувають натуральними і синтетичними. Натуральні, звичайно ж, краще. Консервуючою дією володіють прополіс, екстракти з листя евкаліпта, черемхи, берези.

На жаль, натуральні консерванти не дуже ефективні, тому додавати їх доводиться багато. Синтетичні ж консерванти часто подразнюють шкіру. Найбільш поширені з синтетичних – парабени:

·      Бутилпарабен

·      Пропілпарабен

·      Етилпарабен

·      Ізобутилпарабен

·      Ізопропілпарабен

·      Бензилпарабен

Як компроміс використовують речовини, широко поширені в природі, але вироблені за допомогою хімічного синтезу. До таких речовин відносяться бензоат натрію (бензойна кислота), саліцилова кислота, сорбітол, етиловий спирт, аскорбінова кислота, лимонна кислота, сульфат срібла.

Консервація виробу повинна забезпечувати збереження косметичного препарату та безпеку його вживання протягом гарантійного терміну. Зважаючи на це до консервантів висувається ряд вимог:

—широкий спектр антимікробної дії, що охоплює всі види мікрофлори, які зустрічаються в косметичних препаратах;

—прояв активності в низьких концентраціях і збереження її в найбільш широкому діапазоні рН;

—хороша розчинність в воді і погана в оліях;

—здатність не інактивуватись іншими інгредієнтами і матеріалом упаковки, як і не розкладатися і не випаровуватися протягом гарантійного терміну зберігання виробів;

—безпеку для здоров'я людини, тобто відсутність гострої і хронічної токсичності, здатності викликати алергічні реакції та інші несприятливі ефекти;

—збереження кольору, запаху, а іноді і смаку виробів при введенні консервантів;

—доступність отримання і невисока вартість.

Універсального консерванту, який задовольняв би всім цим вимогам і міг бути використаний в будь-яких косметичних виробах, поки не знайдено. В даний час все більш широко застосовуються не окремі консерванти, а їх суміші, що діють в різній комбінації один з одним, що мають широкий спектр дії.

До консервантів належать формальдегід, сорбінова кислота, етиловий спирт, цитраль, бензілацетат, бензойна кислота, ефірні масла і ін.

Формальдегід - добре відомий антимікробний агент. Водний розчин формальдегіду використовують для консервації косметичних продуктів в концентраціях від 0,05 до 0,2%.

Гермаль - гігроскопічний білий порошок без смаку і запаху, добре розчинний у воді, але нерозчинний в оліях. Поєднується з усіма видами косметичного сировини, причому білкові продукти і ПАР посилюють його антимікробну активність. Стійкий при зберіганні, має широкий робочий діапазон рН. Використовується для консервації виробів дитячої косметики, білкових препаратів (засобів для волосся), засобів догляду за шкірою, входить до складу аерозольних препаратів.

Довіціл-200, як і гермаль, відноситься до групи донорів формальдегіду. Це гігроскопічна біла кристалічна речовина зі слабким запахом, добре розчинний у воді і майже нерозчинний в оліях. Довіціл і його комплекси з іншими консервантами вводять в креми для обличчя і рук, засоби для гоління, шампуні, пінопрепарати для ванн і особливо часто в різні білкові препарати для волосся.

Бензойна кислота використовується в концентрації від 0,2 до 0,4%. Виявляє активність проти грибків і дріжджів, але менш ефективна проти бактерій. Стійка до високих температур і ультрафіолету.

Сорбінова кислота ефективно пригнічує ріст цвілі, стійка до впливу ультрафіолету.

Саліцилова і гліколева кислоти проявляють протигрибкову активність.

Рослинні масляні екстракти здатні продовжувати термін дії косметики. Ефірні олії діють як антибактеріальні та протигрибкові компоненти. Найцінніші олії чебрецю, гвоздики, чайного дерева, лаванди, кориці, шавлії і розмарину.

Етиловий спирт - дуже ефективний консервант. Збільшує розчинність деяких сполук, зокрема ароматичних масел, які підсилюють дію косметичних препаратів. Варто відзначити, що додана кількість спирту має бути мінімальною, тому що при більш високих концентраціях він може викликати подразнення і сухість шкірного покриву.

 Сульфат срібла Срібло, можливо, найвідоміший і стародавній компонент з антисептичним, бактерицидним і протигрибковим ефектом. Наночастинки срібла використовуються в багатьох косметичних продуктах і їх застосування безпечно навіть для чутливої шкіри, схильної до алергії.

Токоферол (вітамін Е) використовується в якості натурального консерванту при виготовленні жирових емульсій. Вітамін затримує окисні процеси, продовжуючи термін зберігання косметики. Продукція на його основі дає потужний антиоксидантний ефект.

Антиоксиданти— уповільнюють процеси окислення (гіркнення) жирів і масел киснем повітря. До числа антиоксидантів відносяться  Іонол, Антал-С і ін.

 

ЕМУЛЬГАТОРИ

Велика частина косметичних виробів є складними дисперсними системами, в яких одна речовина розподілена в іншій. Будь-який косметичний засіб — шампунь, маска або крем для обличчя, являє собою емульсію. Емульсією називається дисперсна система, яка складається з дрібних молекул, розподілених у базовому речовині.

 Для створення стійких емульсій вводять спеціальні речовини - емульгатори. Емульгатори є обов'язковими компонентами косметичних кремів, від них залежить якість кремів - їх стабільність, консистенція, однорідність структури.

Емульгування - розпорошення однієї рідини в іншій (наприклад, масла у воді).

Застосовуються два типи емульгаторів для отримання емульсій: м - в (масло - вода) і в - м (вода - масло) - гідрофільні і гідрофобні. Гідрофільні емульгатори використовуються в емульсіях м - в, а гідрофобні - в в - м.

Лецитин. Відноситься до натуральних емульгаторів. Лецитин являє собою з’єднання фосфоліпідів та інших компонентів, вельми корисних для шкіри. При цьому ліпіди лецитину близькі до ліпідів шкіри. Крем з лецитином досить хороший для ніг і рук, але багатьом він здається занадто липким.

Нікколіпід. Цей емульгатор складається з спирту і соєвого лецитину. Його будова нагадує будову шкірного сала, з цієї причини косметичні засоби з нікколіпідом чудово справляються з сухістю шкіри.

Glyceryl monostearate (монестеарат гліцерину).Досить поширений емульгатор, має в основі гліцерин і стеаринову кислоти. Активно застосовується в косметичній промисловості для виготовлення мазей і кремів, володіє противірусною дією.

Емульсан. Цей емульгатор складається з стеаринової і пальмітової кислот з включенням виноградного цукру. На його основі створюються невагомі легкі емульсії, чудово підходить для сухої шкіри.

Ксилианс або пшеничний емульгатор. Являє собою з’єднання з спирту, що отримується шляхом обробки пальмової олії, а також цукру з пшеничних висівок. Даний емульгатор позитивно впливає на шкіру, він повністю натуральний.

Полавакс або емульсійний віск.Цей емульгатор складається з суміші вищих жирних спиртів і калієвих солей фосфорної кислоти. Полавакс є досить поширеним емульгатором, що створюють емульсії різної щільності. Він прекрасно зволожує і пом’якшує шкіру, надовго зберігаючи первинний вигляд крему. Непогано поєднується з різними емульгаторами.

Оливем 1000.Це натуральний емульгатор на основі оливкової олії. До його складу входять жирні кислоти, за структурою він подібний до шкірного сала. Оливем 1000 підходить для будь-якої шкіри, креми з ним досить приємні у застосуванні, вони легкі і одночасно з цим поживні.

BTMS. Це катіонний емульгатор, який характеризується відмінними кондиціонуючі якостями. Чудово підходить для бальзамів і масок для волосся, шампунів. У вигляді соэмульгатора застосовується в кремах для обличчя, що володіють матуючим ефектом.

Стеарат сахарози. Для нього характерні відмінні зволожуючі властивості. Стеарат сахарози розчинний як у водному, так і у масляному середовищі. Виготовляється з натуральних масел рослинного походження і цукрів. Підходить для створення кремів, призначених для дуже сухої шкіри особи, і для пом’якшення шкіри стоп і ліктів.

Тегомульс.Цей емульгатор отримують з водоростей, що активно застосовують у харчовій і косметичній індустрії. Тегольмус є гідним соэмульгатором в поєднанні з олією ши або цетиловым спиртом.

Цетиловий спирт.Цей емульгатор отримують з жирних кислот пальмової олії. Цетиловий спирт необхідний для зниження жирності крему. Засоби на його основі добре вбираються, не залишаючи плівки на обличчі.

 

ПОВЕРХНЕВО – АКТИВНІ РЕЧОВИНИ  (ПАР)

Поверхнево-активні речовини (ПАР) є одним з найважливіших компонентів косметичних товарів, особливо таких як шампуні, засоби для прийняття душу або ванни, для миття рук, піни для бриття, солі для ванн, піноутворюючі, зубні пасти, бальзами для волосся та ін. У кремах ПАР використовуються як емульгатори емульсіЇ  «олія у воді» або ж «вода в олії».

Туалетне мило — це поверхнево-активна речовина — натрієві мила жирних кислот, отримані з природної сировини — рослинних олій та тваринних жирів.

ПАР  входять до  більшості  косметичних препаратів. Вони здатні знижувати поверхневий  натяг міжфазових шарів в емульсії, створюючи на поверхні частинок захисні плівки, перешкоджаючи їх злиттю. На їх основі одержано багато емульгаторів для шампунів, кремів і ін.

Деякі ПАР характеризуються здатністю оберігати косметичні вироби від мікробіологічного псування і використовуються у складі консервантів.

ПАР по хімічній природі ділять на чотири великі групи.

1.  Аніонактивні  (аніонні ПАР) дисоціюють у воді, утворюючи негативно заряджені поверхнево-активні іони (аніони).

2.  Катіонактивні  (катіонні ПАР) дисоціюють у воді, утворюючи позитивно заряджені поверхнево-активні іони (катіони).

3. Амфолітні (амфотерні ПАР) містять дві функціональні групи, одна з яких має кислий, а інша — основний характер. Залежно від середовища амфолітні з'єднання володіють аніонактивними або катіонактивними властивостями.

4. Неіоногенні ПАР, розчиняючись у воді, не утворюють іонів (наприклад, алкилсульфати).

Вони нейтральні, на відміну від іоногенних ПАР, стійкі до жорсткої води, однаково ефективні в кислих, лужних і нейтральних середовищах, мають легкий  біологічний розпад. Шампунь, приготований на їх основі, володіє високою миючою здатністю, в рецептури шампунів вводиться від 10 до 20% ПАР.

Вони нерівномірно розповсюджуються в розчині, а внаслідок свого гідрофільно-гідрофобного  характеру концентрують­ся (адсорбуються) на поверхнях поділу фаз, утворюючи адсорб­ційні шари. Наслідком цього процесу є зниження міжфазного натягу. Молекули поверхнево-активних речовин містять у своєму складі ліпофільну (гідрофобну) та гідрофільну функціональні групи.

У принципі всі емульгатори можна вважати за ПАР.

ПАР — емульгатори, які використовуються у косметичних за­собах і виконують особливі завдання, тому повинні відповідати таким специфічним вимогам:

— токсикологічна безпека;

—  високий біологічний розпад;

—  підтверджена сумісність зі шкірою та слизовими оболон­ками людини;                                                             

— гарантований статус допуску до використання: наявність паспорта та включення до фармакопеї або реєстрація в ІИСІ і тому подібне.

Доцільно також виконати ще ряд умов, таких як багатофункціональність (наприклад отримання додаткового косметичного ефекту), а також досягти таких важливих переваг, як можливість використання емульгатора в низькій концентрації, що приводить до енергозбереження.

Як видно з рисунка мономери в міцелі розміщені так, що їхні гідрофобні групи знаходяться всередині, вони не контактують безпосередньо з розчинником, а гідрофільні групи розподілені на поверхні міцели і забезпечують їх стійкість у розчині.

Міцели можуть мати різні форми та розміри. Число мономерів у міцелі коливається біля середнього значення, характерного для кожної ПАР.

Гідрофільна поверхня

Ліпофільний внутрішній простір

 

Міцела

 

Міцела частинка в колоїдному (дисперсному) розчині. Солюбілізацію слід розуміти, як поліпшення розчинності за допомогою ПАР, які здатні переводити погано розчинні або зовсім нерозчинні речовини в прозорі або ж, у крайньому ви­падку, в опалесцентні розчини без зміни їх хімічної структури.

 

ГЕЛЕУТВОРЮВАЧІ

Гелеутворювачами називаються такі природні речовини рослинного або тваринного походження, які здатні утворювати з водою колоїдні системи (гідрозолі) і згущуватись, перетворюючись в еластичні гелі.

У косметичному виробництві широко використовуються агар-агар, желатин, ефіри целюлози, камеді.

Агар-агар - аморфний продукт, який представляє собою тонкі прозорі зморщені смужки. Отримують його з червоних морських водоростей, в холодній воді не розчиняється, але легко розчиняється в киплячій.  Агар-агар використовують при створенні безжирових кремів, найчастіше - кремів для рук, зубних паст, засобів для фіксації зачіски.

Желатин -аморфний продукт, має вигляд жовтуватих твердих частинок, без смаку і запаху. Це тваринний клей, в холодній воді набухає, в гарячій - розчиняється. При охолодженні розчину утворюється холодець. Отримують желатин при тривалій лужній обробці дерми, кісток, хрящів і сухожиль з подальшим екстрагуванням водою. Застосовують в косметиці для виготовлення безжирових кремів.

Ефіри целюлози - видобувається з бавовни, деревини, віскози, льону. З водорозчинних ефірів целюлози найбільш поширена натрієва сіль карбоксиметилцелюлози (КМЦ) - простий ефір целюлози і гліколевої кислоти, хімічно стійке речовина без смаку і запаху, здатна до утворення в'язких розчинів при малих його концентраціях. Добре розчиняється в холодній і гарячій воді. Використовується як стабілізатор, емульгатор і желатинуюча речовина в кремах, рідкій туші для вій, компактній пудрі.

Камеді - високомолекулярні вуглеводи. Отримують їх з кори чагарників і з деяких водоростей. Використовуються в косметиці як стабілізатори емульсій і суспензій в 1 - 1,5% - концентрації, як загусники в безжирову кремах і при створенні засобів для укладки волосся.

 

Гуміарабік — це гелеутворювач рослинного походження. Він утворює в'язкі водні розчини і може використовуватися для ста­білізації дисперсних систем як емульгатора систем «олія у воді», а також для мікрокапсулювання.

Гелеутворювальні агенти

До структуроутворюючих  компонентів відносять також природні речовини рослинного і тваринного  , що володіють здатністю за відповідних умов утворювати желе. До них відносяться агар, желатин, ефіри, целюлоза і ін.

 

Гелі — системи, які  підвищують  в'язкість дисперсного середовища. У косметичній практиці вже давно використовують гідрофільні полімери, такі як гуміарабік, агар, желатин та ін. Зараз використовують також напівсинтетичні або повністю синтетичні полімери. 

Денатурований білок желатину — це гелеутворювач тварин­ного походження; зараз його використовують в косметиці менше.

Найбільш типовими синтетичними гелеутворювачами є прості ефіри целюлози. Вони відзначаються різними ступенями полімеризації і використовуються як структуроутворю­вачі та стабілізатори емульсій.

Кремнезем, силікагель та бентоніт — неорганічні дисперсії, які можуть використовуватися для утворення прозорих гелевих систем, але найчастіше в косметиці використовується полі-акрилова кислота та її модифікації (СагЬотег)

Силікони (поліорганосілоксани) — це кремнійорганічні сполу­ки, основна структура яких — це зв'язок кремнію та кисню. Ато­ми кремнію з класу речовин, котрі використовуються в косме­тиці, має різні замінники.

Силіконові масла — диметикони — це рідини, які характеризу­ються низькою в'язкістю. Вона зростає з підвищенням ступеня полімеризації. Низький поверхневий натяг (20мН/м) забезпечує їм добре розтікання. Це хороші захисники шкіри від шкідливих впливів гідрофільних та ліпофільних речовин. їхній недолік — низький біорозпад.

Циклічні силікони, крім того, що мають низький поверхневий натяг, швидко й без залишку випаровуються. Тому креми з ними сприймаються як легкі та нежирні. У них повна відсутність хімічної спорідненості як до води, так і до олій. Це робить їх особливо привабливими в складі універсальних продуктів для захисту шкіри в «нежирній» косметиці.

Гелеобразующие речовини

Як гелеобразующих речовини в зубних пастах використовують натуральні і синтетичні гидроколлоїди.

До натуральних гидроколлоїдам відносяться альгинат натрію, каррагенат натрію, пектин і декстрін.

Альгинат натрія—вирабативаєтся з бурих морських водоростей сімейства ламінарій. Володіє високими гелеобразующимі властивостями. В'язкість в 10-12 разів вища в'язкості крохмалю. При введенні в зубні пасти утворює мелкодісперсную піну, що підвищує її чистячу здатність. Альгинат натрію використовується також як стабілізатор в емульсивних і захисних кремах і шампунях.

Каррагенат— одержують з червоних морських водоростей. Легко розчиняється в холодній воді, утворюючи геле-образниє розчини. Зубні пасти, що містять каррагенат, мають красивий зовнішній вигляд, стабільні при зберіганні, добре сумісні з біологічно активними речовинами.

Декстрін— одержують з сахарози. Є хорошим стабілізатором для зубних паст, виготовлених на основі фосфорнокислих солей кальцію.

З синтетичних гидроколлоїдов застосовується похідна целюлоза бавовника і деревини — натрій карбоксилметілцеллюлози і оксиетілірованниє ефіри целюлози.

Вони використовуються у виробництві зубних паст, кремів для масажу і гоління.

Агар— одержують з червоних і бурих водоростей, що ростуть в прибережних водах Білого і Японського морів. Не має смаку, запаху, сильно набухає, поглинаючи багато води (його маса може при цьому збільшитися в 12 разів). У косметиці застосовується для приготування туалетних желе і як домішка до безжіровим кремів для того, що їх загущається, а також для уповільнення висихання кремів.

Ефіри целюлози одержують етерефікацией клітковину. Целюлоза — високомолекулярний вуглевод, головна структурна частина клітинної стінки рослин. Ефі-ри целюлоза легко розчиняється у воді, дають в'язкі колоїди, водні розчини їх використовують в косметиці як структурообразующих і желірующих речовини при виготовленні кремів, желе і інших препаратів.                       --

 

 

Наповнювачі

Наповнювачі - це група порошкоподібних речовин, переважно мінерального походження.

Цинкові білила (оксид цинку) - білий порошок, нерозчинний у воді. Має хорошу криючу здатністю, маскує дефекти шкіри, оберігає її від впливу сонячних променів, має антисептичні властивості. Використовується в складі пудр.

Діоксид титану - білий порошок. Подібно оксиду цинку має гарну криючу здатність, має більшу покриваймість. Як і оксид цинку, вводиться до складу пудр, в тональні креми.

Каолін - мінерал. Має високу криючу здатнімть, відрізняється високою гігроскопічністю, використовується в пудрах.

Тальк - жирний на дотик, м'який мінеральний продукт у вигляді порошку білого кольору. Це хімічно інертний продукт, що надає пудрі сипкість, слизькість.

Крохмаль - білий, хрусткий порошок. У воді і етиловому спирті не розчиняється, при нагріванні з водою до 70 ° С розбухає і утворює клейстер. Отримують крохмаль з пшениці, картоплі, рису і маїсу (кукурудзи).

Пшеничний крохмаль - матово-білий порошок з ніжним слабо-синюватим відливом. При яскравому освітленні  зерна крохмалю блищать. Блиск зерен і їх колір погано гармонують з кольором шкіри, тому для виробництва пудри пшеничний крохмаль не застосовують, його використовують при виготов лення зубних паст.

Рисовий крохмаль - ніжний, легкий порошок чисто білого кольору дрібнозернистої структури. Добре лягає на ± шкіру, використовується для виробництва пудри. Картопляний крохмаль має сірий відтінок. За щільністю важче інших видів крохмалю, тому в косметичному виробництві його використовують для отримання клею.  Маїсовий крохмаль- краще пшеничного придатний для використання в косметичному виробництві, але поступається рисовому.

 Біологічно активні речовини

Складні високомолекулярні речовини, вживані в косметиці — жири, вуглеводи і ін. — можуть впливати на стан організму і на процеси тканинного обміну тільки в тому випадку, якщо при цьому беруть участь біологічно активні речовини (біологічні каталізатори).

До таких речовин відносяться вітаміни, білки, амінокислоти, мікроелементи і ряд інших речовин.

Всі вони використовуються в невеликих концентраціях і додають косметичним виробам лікувально-профілактичні властивості. Біологічно активні речовини управляють багатьма хімічними реакціями, що відбуваються в організмі, і тим або іншим чином впливають на шкіру людини.

Біологічно активні речовини — це насамперед вітаміни — біо­логічно активні низько молекулярні органічні сполуки життєво не­обхідні для організму людини. Вони потрібні йому в дуже малій кількості, але виконують при цьому дуже важливі специфічні функції: сприяють обміну речовин, полегшують засвоювання продуктів харчування, надходять з кров'ю у поверхневі шари шкіри і цим підвищують їхній тонус. Вони попереджують  та усува­ють млявість шкіри й передчасне утворення зморщок. Відомо більше 20 природних вітамінів, значна більшість їх — рослинного походження. Вітаміни широко використовуються в сучасних кос­метичних виробах (вітаміни А, В₁, В₂, В₃, В₅, та В₆, В₁₂, і С, вітамі­ни групи D, вітамін Е, Н, Р і РР, К).

Вітаміни — це група органічних речовин, неоднакових по складу, виконуючих виключно важливу роль в живленні організму, побудові тканин, фізіологічних і біологічних функціях його окремих органів, в загальному стані організму в цілому. Вітаміни підрозділяють на дві групи: водорозчинні і жиророзчинні.

Водорозчинні вітаміни характеризуються термостабільністю, нестійкістю до лугів і порівняно хорошою стійкістю до кислот.

Жиророзчинні вітаміни в більшій мірі стійкі як до високої температури, так і до лугів і кислот.

В даний час відомо близько 30 вітамінів, 20 з яких поступають в організм з рослинною і тваринною їжею. Відсутність або нестача вітамінів в продуктах харчування, порушення їх всмоктування в шлунково-кишковому тракті, а також ряд інших чинників приводить до розвитку гіпо- або авітамінозів. В даний час окрім буквених позначень введені приватні назви вітамінів, обумовлені їх хімічною структурою або характерними ознаками. Рослинна сировина містить збалансований комплекс вітамінів, який виключає передозування.

ВІТАМІНИ

Вітаміни (від лат. Vita - життя) - складні органічні сполуки, що утворюються переважно в рослинах і необхідні для життя живого організму. Нестача вітамінів в організмі викликає порушення обміну речовин, функцій нервової системи та інші розлади.

Вітаміни бувають жиророзчинні і водорозчинні. Зазвичай вітаміни вводяться в організм з їжею, але якщо вони присутні в косметичних препаратах, то всмоктуються шкірою, що сприяє лікуванню деяких захворювань шкіри і волосся.

До жиророзчинних вітамінів відносяться наступні:

Вітамін А (ретинол) - необхідний в організмі для нормального обміну речовин. Міститься в продуктах харчування: печінки, риб'ячому жирі, вершковому маслі, сирі, яєчному жовтку, молоці, моркві, салаті, шпинаті. При нестачі вітаміну в організмі може розвинутися куряча сліпота, виникає сухість шкіри і слизових оболонок. Креми, що містять вітамін А усувають сухість шкіри, розгладжують зморшки. Косметичні засоби для лікування волосистої частини голови і волосся сприяють знищенню лупи, покращують життєдіяльність коренів волосся.

Вітамін D (кальциферол) - регулює обмін кальцію і фосфору в організмі, необхідний для росту кісток. У рослинних продуктах міститься в незначній кількості, в тварин: сирі, вершковому маслі, яєчному жовтку, печінці лосося, тунця - у великому. Під впливом ультрафіолетових променів в шкірі утворюється вітамін D з стеарину. Нестача вітаміну D викликає порушення мінерального обміну у дітей рахіт. Входить до складу кремів .

Вітамін Е (токоферол) - є антиокислювачем, гальмує обмін білків,  зберігає активність інших біологічно активних речовин. Знаходиться вітамін Е тільки в рослинних продуктах, особливо багато його в зародках злаків. Нестача вітаміну Е викликає м'язову дистрофію і випадання волосся. Вітамін Е входить до складу кремів.

Вітамін F - суміш етилових ефірів насичених жирних кислот - лінолевої, арахідонової. Має високу біологічну активність. Впливає на жировий обмін, сприяє звільненню організму від холестерину. Підвищує захисну функцію шкіри, сприяє регенерації тканин. Міститься в жирах рослинного і тваринного походження. Нестач вітаміну F в організмі знижує опірність організму.

Водорозчинні вітаміни:

Вітамін С (аскорбінова кислота) - бере участь в окисно-відновних процесах організму, синтезується рослинами і тваринами. Найбільш багаті аскорбіновою кислотою плоди шипшини, червоного перцю, цитрусових, чорної смородини. Нестача вітаміну С викликає цингу, знижує опірність організму.

Вітаміни групи В. B1, B2 - корисні при лікуванні себореї, перешкоджають випаданню волосся, появі вугрів. В5 застосовується при фотодермітах, що виникають через підвищеної чутливості шкіри до сонячного світла. В6 перешкоджає появі вугрів, випаданню волосся, застосовується при дерматитах. В12 використовується при дерматитах і фотодерматити. В15 надає позитивні дії на дихальну активність шкіри.

Вітаміни групи В містяться в печінці, нирках, дріжджах, салаті, молоці.

Вітамін Р - бере участь в окисно-відновних процесах разом з вітаміном С, регулює проникність і підвищує стійкість стінок кровоносних судин, перешкоджає появі вугрів, випаданню волосся; у великій кількості міститься в ягодах чорної горобини.

Вітамін РР (нікотинова кислота) - бере участь у багатьох окисних реакціях в живих клітинах, прискорює загоєння ран, виразок, застосовується при лікуванні фотодерматитів, для посилення живлення шкіри і коріння волосся; міститься в яловичині, печінці, нирках, серці, рибі (лосось, оселедець)....

Вітамін А (ретинол) С₂₀Н₃₀О є корисним компонентом у кремах. Він запобігає старінню шкіри, оскільки посилює поділ клітин базального (нижнього) шару епідер­місу. Шкіра робиться еластичною і піддається меншому впливу ультрафіолетового проміння. Вітамін А входить до складу кремів, призначених для лікування себорейної екземи,

забезпечує нормальну функцію епітелію слизистих і шкірних покривів, підвищує  стійкість організму до інфекцій. Добова потреба дорослої людини у вітаміні А складає в середньому 1,5 міліграм. Основними джерелами ретинолу є продукти тваринного походження (печінка, вершкове масло і т. д.). У рослинах (коренеплодах моркви, плодах шипшини, листі кульбаби і ін.) міститься а-каротин (провітамін А), при розщеплюванні якого (це відбувається в тонкому кишечнику) в організмі утворюється ретинол. Ретинол нормалізує процес утворення кератину в шкірі, бере участь в оновленні епідермісу, сприяє відновленню його бар'єрних функцій, підтримує і підсилює гостроту зору, запобігає передчасному старінню шкіри, прискорює процес регенерації клітин.

Ретинол  у рослинах знаходиться як провітамін — каротин, котрий у організмі перетворюється на вітамін. Каротин у великій кількості міститься в моркві, помідорах, буряках, зеленій петрушці та цибулі, звіробої, дині, гарбузах, аґрусі, малині, сли­вах, смородині, абрикосах, персиках, плодах обліпихи, шипши­ни, горобини, горіхах.

Недостатність вітаміну А в організмі приводить до посивіння та ламкості волосся, сухості, лущення та ороговіння шкіри, ламкості нігтів.

Вітаміни групи В— нормалізують обмін речовин в організмі і шкірних покривах, допомагають правильному функціонуванню шлунково-кишкового тракту, укріплюють нервову систему.

Тіамін (вітамін В1) _{— має першорядне значення в обміні вуглеводів, допомагає організму виробляти і використовувати енергію, забезпечує ряд функцій вищої нервової діяльності. У традиційній медицині використовують в комплексній терапії при різних захворюваннях: радикуліти, поліневрити, невралгії, герпес, хронічний гепатит і тонзиліт, деякі захворювання печінки, хвороба язви шлунку і дванадцятипалої кишки, дерматози, цукровий діабет, захворювання серця і судин, хронічний алкоголізм.}

Вітамін В1 у організмі входить до складу карбоксилази — кофермента, який бере участь у вуглеводному обміні, а також нормалізує роботу нервової системи. Добова потреба у вітаміні В1 складає близько 2 міліграм. Його дефіцит приводить до порушень нервової і серцево-судинної систем і шлунково-кишкового тракту. Найбільш багаті тіаміном зародки пшениці, бульби картоплі, качани капусти і т.д.

В1 корисний при різних висипках та вуграх на шкірі, випадінні та поганому рості волосся, їх ранньому посивінні. Міститься в кропиві, бананах, винограді, малині, лимонах, каву­нах, капусті, картоплі, буряках, кабачках, полуницях, пшеничних та рисових висівках, калині та ін.

ВитаминВ2 (рибофлавін) — бере участь в жировому, вуглеводному і білковому обміні, особливо показаний в умовах підвищеної потреби у вітамінах: нервово-психічна напруга, важка фізична праця, тривале вживання антибіотиків, тривало незаживаючі рани, астенія, загальні порушення. Недолік рибофлавіну приводить до слабкості, головних болей, порушення зору, подразнення  шкіри, розвивається стоматит, себорейний дерматит, кон'юнктивіт, блефарит.

Рибофлавін  допомагає при себореї, себорейно­му випадінні волосся, заїдах, виразках. Проявляє позитивний вплив на старіючу шкіру. Бере участь у окислювально-відновлю-вальних процесах, вуглеводному, білковому та жировому обміні шкіри. Міститься в зернових, кабачках, капусті, картоплі, цибулі та абрикосах, апельсинах, лимонах, малині, обліписі, кропиві, ро­машці та багатьох інших рослинах.

Пантотенова кислота (вітамін В5) необхідна для процесів об­міну речовин, регулює утворення пігменту у волоссі, при її недо­статності проходить передчасне посивіння та випадіння волос­ся. Застосовується при сухості та дряблості шкіри, себореї, для лікування ран, опіків та виразок.

Міститься в рисових висівках, пшениці, моркві, петрушці, огір­ках, салаті, сливах, смородині, помідорах, гарбузах, кабачках, бобових та інших рослинах.

ВитаминВ5 _{бере участь у виробленні антистресових гормонів, контролює метаболізм жирів, виконуючи важливу роль в обміні речовин, робить нормалізуючий вплив на нервову систему, на функції надниркових і щитовидної залози,} захищає від атеросклерозу. Його застосовують при екземі, трофічних язвах, опіках, алергічних реакціях, пієлонефритах, для зменшення інтоксикації від деяких антибіотиків, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, бронхіті, токсикозі. Має величезне значення для поліпшення стану волосся.

Вітаміни В₃ та В₅ (пантотенова кислота) С₆Н₅МО₂ — є регулято­рами обміну речовин у клітинах шкіряного покриву, вони підвищу­ють еластичність шкіри та знижують запальні процеси. їх широко використовують у засобах по догляду за волоссям, запобігаючи випаданню волосся і надання йому блиску.

Піридоксин (вітамін В₆) _{входить до складу ферментів, що беруть участь в обміні амінокислот. Добова потреба коливається в межах 2-2,5 міліграм. Недолік вітаміну В приводить до порушення обміну заліза, виникнення дистрофічних змін в клітках різних органів. Міститься пірідоксин в неочищених зернах злакових культур, в бобах, картоплі і ін.}

 корисний при себореї, вугровому ви­сипі, себорейному випадінні волосся, дерматитах. При його недостатності має місце атрофія клітин епідермісу, коренів волос­ся та сальних залоз. Міститься в полину, цибулі, капусті, картоплі, огірках, петрушці, помідорах, рисі, пшениці, в багатьох фруктах та ягодах.

Фолієва кислота (вітамін В9) стимулює діяльність шкіри, сприяє росту волосся, корисна при ранніх зморшках, вуграх, дерматозах. Міститься в кавунах, динях, капусті, моркві, цибулі, огірках, петрушці, салатах, помідорах, малині, обліписі, яблуках.

Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) корисний при себорейному дер­матиті, випаданні волосся, вуграх, дерматозах. Міститься в про­дуктах тваринного походження і значно рідше — в деяких росли­нах (винограді).

Вітамін С (аскорбінова кислота) С^₈О_{6 -}  бере участь в регулюванні окислювально-відновних процесів і обміну речовин, підвищує опірність організму до інфекцій, нормалізує проникність судин, надає детоксикуючу  дію. Добова потреба складає 70-100 міліграм. Найбільша кількість вітаміну С міститься в плодах шипшини, обліпихи, хвої ялини, сосни, ялиці.

Вітамін С підсилює регенерацію клітин, бере участь в синтезі колагену, регулює вуглеводний обмін, нормалізує синтез стероїдних гормонів, покращує показники здатності згущуватися крові.

 Використовується для зменшення вмісту холестерину в клітинах шкіри, запобігає процесу старіння, є антизапальним засобом, посилює дію вітаміну А. Вітамін С рекомен­дується при дряблій шкірі, вуграх, ластовинні, хворобі волосся, дерматозах. Поліпшує стан шкіри при себореї та старінні; його нестача підсилює пігментацію шкіри. Аскорбінова кислота має важливе значення в життєдіяльності організму, регулює окисно-відновні процеси, стимулює синтез колагену, прискорює реге­нерацію клітин, загоєння ран. Основні вмістилища вітаміну С — овочі, фрукти та ягоди.

Вітаміни групи D   (кальцифероли) — регулюють  обмін кальцію і фосфору, сприяючи всмоктуванню кальцію в кишечнику і підтримуючи його норму в кісткових тканинах, укріплюють імунну систему.

 Вітаміни групи D посилю­ють дію вітаміну А, поліпшують ріст волосся, нормалізують вміст вологи в шкірі. Однією з необхідних умов біологічної активності вітамінів групи D є наявність у молекулі системи з трьох прилег­лих подвійних зв'язків. Вітаміни групи D синтезуються лише в тваринних організмах. Рослини синтезують лише стероли — про­вітаміни D, з яких під дією ультрафіолетового проміння утворю­ються вітаміни групи D. Так, вітамін 0₂ утворюється з ергостеро-лу в ультрафіолетовому промінні. Практичне значення мають вітамін D₂ (кальциферол), вітамін D₃ (холекальциферол). Вітамін D в організмі впливає на фосфорний, кальцієвий та водний об­міни. У людини вітамін D утворюється в поверхневих шарах шкіри під впливом UF променів. Підсилює дію вітаміну А. Під впливом вітаміну D підсилюється пото та саловиділення, покращується ріст волосся, нормалізується вміст води у шкірі.

Вітамін Е (С_гдН₅₀О)  (токоферол) — антиоксидант, попереджає пошкодження клітинних мембран, гальмує передчасне старіння, допомагає організму активно використовувати кисень, сприяє розсмоктуванню рубців, зменшує надмірну дію ультрафіолетового проміння. Його недостача  приводить до порушення обміну речовин. Найбільш багаті токоферолом рослинні масла.

Суміш токоферолів, відзначається висо­кою антиокислювальною дією, запобігає окисленню жирових ком­понентів кремів, має загоювальні властивості, тому особливо важливе його використання в кремах з профілактичною дією. Вітамін Е природного походження.

Токоферол (вітамін Е) — використовується, особливо з вітам­іном А, при в'ялій дряблій шкірі, себореї, вуграх та дерматозах. Міститься в бананах, вишнях, апельсинах, аґрусі, горобині, по­річках, смородині, вершках, цибулі, салаті, моркві, петрушці, звіро­бої, кульбабі. Багато його в олії кукурудзи, обліпихи, соняшника.

 Біотин (вітамін Н)— необхідний для правильного функціонування багатьох біохімічних систем  в організмі; беручи участь в обміні речовин, покращує структуру волосся і нігтів, робить вплив на нервову систему, а також на функцію статевих органів.

 При його дефіциті розвиваються дермато­зи, гіперпігментація та лущення шкіри, порушується ріст нігтів. Допомагає при себореї, зморшках, в'ялій шкірі, при облисінні. Міститься в цибулі, моркві, огірках, салатах, порічках, смородині, горіхах, дріжджах.

Рутин (вітамін Р)— це суміш жирних кислот, які мають біологічну активність. Застосовуються переважно в засобах для догляду за волоссям, для запобігання їх випадіння та утворення лупи.

 — допомагає при вуграх, почервонінні об­личчя, випадінні волосся. Трапляється в різних овочах та плодах (капусті, буряку, горобині, смородині, чорному винограді, грець­ких горіхах, шипшині), а також у лікарських рослинах (звіробої, м'яті, ромашці, шавлії).

Нікотинова кислота (вітамін РР)— покращує вуглеводний обмін, бере участь в тканинному диханні, надає судинорозширювальну дію. Добова потреба складає 20-25 міліграм. При дефіциті вітаміну РР перш за все вражаються шкірні покриви, органи травлення, а також нервова і ендокринна системи. Міститься нікотинова кислота в овочах, фруктах, кукурудзі, грибах.

 Застосовується при се­бореї, вуграх, сухості, запаленні та загрубілості шкіри, випадінні волосся, дерматозах, прискорює загоєння ран та виразок. На­копичується у більш-менш значній кількості в багатьох злаках, бобових, овочах, фруктах, та інших рослинах (пшеничні висів­ки, кавуни, кабачки, капуста, картопля, цибуля, морква, огірки, петрушка, салат, буряки, помідори, гарбузи, хрін, часник, абри­коси, апельсин, банан, виноград, малина, дуб, роза, чай, ревінь, шавлія).

Філохінон (вітамін К) — антигеморагічний чинник, необхідний для нормального згортання крові. При його дефіциті знижується біосинтез протромбіна і інших тромбогенних компонентів крові, підвищується проникність капілярів; сприяє загоєнню подряпин і мікротріщин. У достатній кількості філлохинон міститься в рильцях кукурудзи, листі кропиви, траві пастушої сумки і т.д.

 Підвищує міцність капілярів, сприяє зу­пинці кровотечі та крововиливів у шкірі, прискорює заживлення ран та виразок. Один з цих вітамінів — К, міститься в зелених частинах рослин — кропиви, полину гіркого, деревію, плодах шипшини, калини, винограду, сливи, чаї, картоплі, листях морк­ви та злакових рослинах.

 

 

Біоактивні речовини тваринного походження

Лецитин— є особливою речовиною (фосфоліпід), з якої в значній мірі сформовані клітинні мембрани. При недоліку фосфоліпідів відбувається порушення цілісності мембран. Клітина, що має неповноцінну мембрану, не здатна якісно «харчуватися» і звільнятися від шлаків. Отже, тканини або органи, що містять в собі такі клітки, є ненормальними або, просто кажучи, хворими. Без лецитину неможливий процес утворення нових клітин і відновлення пошкоджених, знижуються бар'єрні функції шкіри, важко позбавленню організму від шлаків.

Лецитин здобувають з яєчного жовтка, деяких рослинних і тваринних продуктів, а також виготовляють штучно.

До біологічних стимуляторів відносяться також гормони, ферменти та продукти життєдіяльності бджіл.

Прополіс— має найсильніші бактерицидні і бактеріостатичні  властивості зі всіх відомих натуральних речовин з фармакодинамічною  дією. На основі його розроблені нові косметичні вироби.

Апілак (Маточне молочко)  — маткове молочко бджіл, містить протеїни, жири, цукор, багато вітамінами і гормонами, мінеральними речовинами. Витягується з маточника, в якому виводиться бджола-матка. Володіє живильними і очищуючими властивостями.

 (апілак) — продукт з високим вмістом про­теїнів, амінокислот, вітамінів. Воно повертає еластичність шкіри, підсилює обмінні процеси, знищує гноєрідні бактерії.

Прополіс (від латинських слів «затуляти», «заклеювати»), або бджолиний клей — клейка, смолиста речовина зеленувато-тем-нокоричневого кольору, яка збирається та виробляється бджо­лами. У склад прополісу входять смоли та бальзами, ефірні олії, віск, квітковий пилок та ін. Прополіс має високі антимікробні та регенерувальні дії.

Бджолиний мед — багатий на вуглеводи (фруктозу, глюкозу, вітаміни та інші цінні речовини), які регулюють водний баланс шкіри; один із кращих компонентів засобів по догляду за шкірою.

Біологічно активні речовини рослин

Разом з гормонами рослинного походження широко використовуються гормоноподібні речовини, переважно з ячменю, коріння женьшеню, екстракту хмелю та  ін.

Лікарські рослини містять ефірні масла, рослинні гормони, дубильні і терпкі речовини і інші біологічно активні компоненти, що впливають на обмінні процеси в шкірі.

На відміну від тварин, рослинні клітини в процесі життєдіяльності постійно піддаються фотоокислювальним і окислювальним процесам і тому виробили могутній механізм самозахисту. Клітина переробляє токсини і вільні радикали за допомогою особливого роду з'єднань, які сама ж і виробляє.

До з'єднань цього роду відносяться антиоксиданти і імуномодулятори різної хімічної структури.

Лікувальні властивості лікарських рослин залежать від наявності біологічно активних речовин, різноманітних за  своїм  складом,  і хімічних з'єднань, що відносяться до різних класів. Найважливішими з них є алкалоїди, флавоноїди, вітаміни, дубильні речовини, ефірні масла, органічні кислоти, кумаріни, смоли, жирні масла, сапоніни, полісахариди.

Дубильні речовини —Характерною особливістю є здатність утворювати з'єднання з білками і металами. Містяться вони в рослинах майже всіх класів. Використовують їх як протизапальний, вяжучий, кровоспинний і бактерицидний засоби.

Органічні кислоти — багатоосновні кислоти, що містяться майже у всіх рослинах як у вільному стані, так і у вигляді з'єднань ефірів. Найчастіше зустрічаються оцтова, яблучна, лимонна, винна, щавлева кислоти. Вони беруть участь в обміні речовин, підтримують кислотно-лужну рівновагу і т.п.

Ефірні масла — складні суміші різних летючих органічних речовин, основним компонентом яких є терпеноїди і їх похідні — спирти, альдегіди, ефіри, феноли, кетони, терпени. Завдяки біологічно активним речовинам — органічним сполукам, що входять до складу ефірних масел, досягаються специфічні, загальні і перехресні (підсилюючі один одного) лікувальні і профілактичні властивості аромотерапії.

Макро- і мікроелементи — беруть участь в обмінних процесах організму, входять до складу протоплазми клітин, присутні в міжклітинних рідинах. Кожному елементу властиві свої властивості. До складу  косметичних препаратів  входять залізо, марганець, кобальт, мідь, срібло, цирконій, йод, кальцій, магній та інші.

До біологічних стимуляторів відносяться також гормони, фер­менти та продукти життєдіяльності бджіл.

Білки та білкові гідролізати. До біологічно активних речовин відносяться такі білкові сполуки: кератин, метіонін, глютамінова кислота, желатин, гідролізати шкіри тварин. Вони застосовують­ся в косметичних кремах та засобах по догляду за волоссям, як живильні речовини шкіри, які запобігають її старінню та перед­часному змарнінню. Крім того, глютамінова кислота часто вхо­дить до складу кремів для лікування дерматозів.

Фактори росту та інші біорегулятори

В останнє десятиріччя XX ст. було відкрито сигнальні молеку­ли, які контролюють швидкість та напрям ділення клітин епідермісу.

В основному це сполуки глікопротеїнової природи — комплекси на основі низькомолекулярного білка та олігоцукру. На ці про­дукти багаті екстракти тканин тварин та риб — сперма тварин, ікра та молоки риб, плацента, ампіотична рідина, маточне мо­лочко бджіл, молочна сироватка.

Амінокислоти

Амінокислоти — це будівельний матеріал для клітин епідермісу, в якому, по-перше, постійно проходять процеси їх росту та відтор­гнення. По-друге, амінокислоти — необхідні компоненти в рогових лусочках, тому що вони входять до комплексу гігроскопічних моле­кул, які притягують вологу повітря до рогового шару. До складу входять гіалуронова кислота, амінокислоти та сечовина. Якщо шкіра має їх дефіцит, то її поверхня робиться сухішою.

Мінерали

Мінеральні речовини необхідні шкірі для її росту та розмножен­ня клітин і роботи ферментів. Найважливіші мікроелементи для шкіри — цинк, мідь, марганець, магній, селен. Дефіцит міді зни­жує оновлення шкіри, призводить до випадіння волосся. Цинк ре­гулює обмін чоловічих статевих гормонів у шкірі і використовуєть­ся для зниження виділення шкірного сала та запобігає облисінню.

Марганець та магній необхідні для роботи протиокислюваль-них ферментів. Із макроелементів найважливіші кальцій та калій. Життя зароджувалось у Світовому океані, тому найкращим рішен­ням проблеми мікро- та макроелементів для шкіри є косметичні препарати на основі мінералів Мертвого моря, морських водо­ростей, природних глин та грязей. Вода Мертвого моря містить 345 г солей на 1 літр, це в 10 разів більше ніж в океанській воді. Вода та грязі Мертвого моря поповнюють дефіцит важливих міне­ралів у шкірі, що приводить до нормалізації роботи ферментів, активації процесів обміну в клітинах.

Водорості

Водорості називають інгредієнтами косметики XXI ст., про­гнозують зростання їх використання як сировини, оскільки запаси біологічно активних речовин у Світовому океані вважають­ся невичерпними. Зараз виробництвом БАР із морських водо­ростей займається лише декілька фірм. Найкраще налагоджене виробництво БАР із ламінарії. Ця водорість так давно і так успіш­но використовується як продукт харчування, що її безпека пере­вірена часом. Крім неї, в косметиці використовуються фукусові водорості, бура водорість Расііпа рауопіса та мікроводорості (спіруліна, хлорела).

Водорості — це джерело важливих та необхідних для шкіри мінералів, а також полісахаридів (вони потрібні для відновлення епідермального бар'єру), регуляторних молекул (цитокінів), анти­оксидантів та. багатьох інших БАР.

Ефірні олії

Психологічна дія рослинних ароматичних речовин дає змогу втому, депресію, поліпшити пам'ять, нормалізувати сон, тому ефір­ні олії використовуються для ароматерапії. Вони (ароматичні композиції) з'явилися на полицях магазинів зовсім недавно, та зарекомендували себе з найкращого боку. Але виробництво та­ких препаратів можуть собі дозволити лише виробники з вели­ким досвідом та серйозними науковими дослідженнями в галу­зях медицини та косметології.

Ефірні олії використовуються не тільки в пінних ваннах, а і в інших видах косметичних товарів. Декілька прикладів.

Ефірна олія жасмину — має антисептичні, заспокійливі та зволожувальні властивості.

Ефірна олія іланг-ілангу (канангу) — заспокоює, знімає не­рвове напруження, депресію.

Ефірна олія кипарису — сильний антисептик, благодійно впли­ває на судини та кровообіг.

Ефірна олія ладану — поліпшує стан сухої, в'янучої шкіри.

Ефірна олія лимону — використовується при в'ялому крово­обігу, безсонні, вуграх, набряках на шкірі.

Ефірна олія м'яти — має знеболювальну та антисептичну дію. використовується як освіжаючий засіб, стимулює нервову систему.

Ефірна олія мирри — сприяє омолодженню усіх систем орга­нізму, знімає напруження та зменшує алергійні прояви. ю*   

Ефірна олія пачулі — проявляє зволожувальну, протигрибко­ву та антисептичну дію. Гарний засіб по догляду за змарнілою, сухою шкірою.

Ефірна олія розмарину — регулює обмінні процеси, затри­мує змарнілість організму, підвищує його імунітет.

Ефірна олія сандалу — проявляє антисептичну, дезінфекцій­ну та протизапальну дію.

Ефірна олія чайного дерева — має сильні антивірусні, анти­мікробні та протигрибкові властивості. Сприяє підвищенню опо­ру організму людини.

Ефірна олія шавлії мускатної — затримує процеси старіння, знімає депресію та нервове напруження.

Ефірна олія евкаліпту — має антисептичну та знеболювальну дію, підсилює концентрацію уваги та відновлення сил.

Ефірні олії — висококонцентровані природні біорегуляторні, тому користуватися ними слід обережно.

Дубильні речовини використовують як протизапальні, в'яжучі, кровозупинні та бактерицидні засоби. Вони містяться в більшості рослин різних класів.

Макро- та мікроелементи беруть участь у процесах обміну речовин організму, входять до складу протоплазми клітин, на­явні також у міжклітинних рідинах. Наприклад, залізо, марганець, мідь, кобальт беруть участь у процесах кровотворення, цинк — в імунних реакціях, срібло виявляє антисептичну дію, а цирконій стимулює ріст та розвиток тканин.

Смоли — складні суміші різних органічних сполук. Велику кількість їх містять тропічні рослини, хвойні дерева, березові бруньки. Головним чином вони проявляють бактерицидну та ан-тигнилісну дію.

Поліцукри — вуглеводи, рослинні полімери. Вони складають­ся з цукрів у різних поєднаннях (комбінаціях). Вони створюють речовину, яка являє собою будівельний матеріал для клітин та тканин людини. їхня функція — структурування, вологозбере-ження, збереження енергетичного запасу та колоїдної стабілі­зації.

Лецитин – жироподібна органічна речовина. Рослинне масло, гліцерин, вітаміни В1, В2 та інші компоненти, що входять до складу лецитину, сприятливо діють на сухе і ламке волосся, понижують утворення лупи, пом’якшують шкіру.  Джерелом отримання є яєчний жовток, соя, молоко, насіння соняшника.

 Лецитин – три гліцерид, у молекулі якого замість однієї жирної кислоти міститься  залишок алкіл фосфорної кислоти. У косметології добре відомі його пом’якшувальні, стимулювальні та емульгувальні властивості. Використовується в складі кремів, губній помаді, тощо…

 

Активні речовини

Основна функція цих речовин — підвищувати тонус шкіри, а також поліпшувати її водний баланс, активізувати кровопостачан­ня, хімічне відлущення верхнього шару епідермісу, заспокійлива дія та ін.

 

Велику позитивну активність до шкіри проявляють і інші екст­рактивні речовини:

—  ментол (охолоджувальна дія. Використання: зубні пасти,

креми, лосьйони);

пантенол — провітамін В, виготовляється з дріжджів та пророщеної пшениці. Живить шкіру;

— кофеїн — активізує кровообіг та кровопостачання;

— алантоїн — біокомпонент рослинного походження, заспо­коює шкіру, звужує пори, надає шкірі гладкості та еластич­ності. Виділяють з проростків пшениці або синтезують;

— вітасел — дріжджовий екстракт, містить у собі велику гру­пу вітамінів;

—  бетаїн — видобувають з цукрових буряків, діє подібно до

амінокислот.

До активних речовин відносяться також мінеральні речовини та субстанції, які їх містять, — мумійо, глини, каолін, бентоніт, грязі, мул із дна боліт та морів, морська сіль.

Грязь Мертвого моря (Ізраїль) використовують понад 40 кос­метичних фірм.

Одне з найпомітніших відкриттів у галузі косметологи — це ліпосоми. Кожна солідна косметична фірма має свій досвід от­римання ліпосомів. Ліпосом у перекладі з грецької мови означає «жирове тіло». Він являє собою сферу з жиромісткою подвійною оболонкою та водною фазою в центрі. Ця водна фаза містить у собі, крім води, активні речовини.

 

Ліпіди 

Зволожувальні  речовини

Ліпосоми

Ліпіди

 Наносфери

 

 

Олія та вітамінЕ, вітамін А

Ліпосоми мають розмір від 20 до 35000 нанометрів. їхня функція — проникнути крізь бар'єр між роговим та клітинним шарами епідермісу, щоб доставити живим клітинам вологу та цінні активні речовини. Ліпо-соми — це чудовий транспортний засіб для перенесення водо­розчинних активних речовин.

Останнім відкриттям XXI ст. є наночастинки (наносфери; рис. 27), усередині яких знаходяться ліпідне ядро, яке містить у собі олії та жиророзчинні вітаміни А і Е. Префікс «нано» свідчить про малесенькі розміри цих частин (мільярдні частки метра, або десятимільйонні частки сантиметра).

Сонцезахисні фільтри

Сонцезахисні фільтри — це речовини, які широко застосову­ються у зв'язку із зростанням ракових захворювань шкіри. На­приклад, у Великій Британії ця хвороба посідає друге місце се­ред захворювань на рак. Кожен рік там реєструють майже 40 тисяч таких захворювань, тому в цій країні тільки на фотозахисні засоби із бюджету виділяється більше 100 мільйонів фунтів стерлінгів. їх стали вводити не лише в засоби для засмаги, а й у звичайні денні креми, а також у декоративну косметику.

Сонцезахисний фактор (Зип Ргот.ест.ог Расї.ог) вказують на етикетці цифрою після літер І_5Е та 8РР. Наприклад 5РР-10 озна­чає, що якщо шкіра в людини червоніє після перебування її на сонці протягом 10 хв, то, використавши крем, людина без ризи­ку опіку може знаходитись на сонці в 10 разів більше часу, тобто 100 хв. Сонцезахисні креми містять у собі різні 5РР від 10 до 35 одиниць.

Використовують у косметиці як хімічні фільтри (наприклад оксибензон), які поглинають ультрафіолетову частину випромі­нювання, так і фізичні фільтри (мінеральні пігменти супертон-кого помелу — діоксид титану та оксид цинку), які відбивають промені. Використовують також комбіновані фільтри. Але по­трібно враховувати, що наявність хімічних фільтрів часто підви­щує алергенність косметичних засобів. Можливі також і інші побічні дії.

гормони

Важливим питанням у сучасній косметології є застосування різних гормонів (від грецького hormoo - збуджую, привожу в рух) - активних і ефективних препаратів, що виробляються в рослинах або органах тварин. Роль гормонів у регулюванні обміну речовин відома давно. Відомо також, що з віком в організмі послаблюється діяльність залоз внутрішньої секреції, а це впливає на перебіг фізико-хімічних реакцій в клітинах шкіри. Ряд морфологічних, анатомічних і функціональних змін, що відбуваються в шкірі, її придатках, нервово-судинному апараті, в підшкірно-жирової тканини, в значній мірі визначають зовнішній стан шкіри. Відзначаються сухість, істончаніе, старіння шкіри, зменшення її еластичності, а також неспецифічне випадання волосся - облисіння.
У рослинах зустрічаються певні речовини - фіто-гормони, що мають для їх розвитку таке ж значення, як і гормони тваринного організму. І тварини гормони, і фіто-гормони мають різну спрямованість дії. Так, гормони росту рослин прискорюють поділ клітин.
Мезо-інозит, що входить до групи рослинних гормонів, міститься в зелених бобах, горошку, грибах, соках. У тваринному організмі мезо-інозит бере участі в рості волосся, жировому обміні.
Рутин, що зустрічається в листі гречки, винограді, стеблах томатів, траві мати-й-мачухи, в організмі людини сприяє зміцненню стінок кровоносних капілярів і тим самим покращує зовнішній вигляд шкіри.
Некрогормони - речовини, що утворюються в відмираючих або пошкоджених клітинах, що переходять в сусідні клітини і викликають їх посилене ділення. Сприяють швидкому загоєнню ран. Містяться ці речовини в календулі, подорожнику.
Поряд з гормонами рушійного дії існують активні речовини з гальмує функцією. Багаті ними листя буркуну, томати, горобина, картоплю. Введені в косметичні препарати, вони покращують тонус шкіри, сповільнюють її старіння. Косметичні засоби з фітогормону-; ми дозволяють зменшити вікові зміни шкіри: поява в'ялості, в'янення зі схильністю до утворення зморшок. Ці засоби рекомендуються людям у віці 35-40 років За кордоном, зокрема в Італії, у виробництві біокосметікі широко застосовуються поряд з рослинними біодобавки тваринного походження - витяжки з плаценти, раз-, особистих залоз внутрішньої секреції, кератінового шару шкіри молодих тварин, дерми, ембріонів. Ці біологічні добавки багаті гормональними речовинами, специфічними формами вітамінів і багатьма біологічно активними речовинами. Вони покращують шкірне харчування, обмінні процеси в шкірі, що сприяє її омолодженню.
Ферменти (від лат. Fermentum - закваска) - біологічні каталізатори, присутні у всіх живих клітинах. Здійснюють перетворення речовин в організмі, направляючи і регу-, лируя обмін. Багато ферменти виділені з живих клітин та отримані в кристалічному вигляді. Препарати на основі ферментів широко застосовуються в косметиці. Як приклад ферментів можна навести наступні.

Панкреатин - препарат підшлункової залози. Містить в активній формі три ферменту: а) перетворює крохмаль в | цукор, б) обмилюють жири; в) чинний на білок. Проявляє свої дії тільки в лужному середовищі.
Пепсин - діючий початок шлункового соку, розщеплює білки в кислому середовищі. Рекомендований до використання i косметиці в поєднанні з аскорбіновою кислотою.
Амінокислоти - клас органічних сполук, що містять карбоксильні групи - СООН і аміногрупи. Мають властивості кислот і підстав. Беруть участь в обміні азотистих речовин всіх організмів. Синтезуються амінокислоти в рослинах і мікроорганізмах. Організм тварин і людини не здатний утворювати амінокислоти, він отримує їх з їжею. Освоєно промислове виробництво ряду амінокислот, які не використовуються для збагачення харчових продуктів, лікарських речовин і косметичних препаратів.

АКТИВНО ДІЮЧІ РОСЛИННІ РЕЧОВИНИ

У косметичну продукцію вводяться витяжки, настої, соки, екстракти рослин, що зараховуються до-активно діючим рослинним речовинам. Наприклад:
Алое - містить ферменти і вітаміни, володіє фітон-ЦІДН властивостями. Застосовується для лікування захворювань шкіри (вугрі, себорея, лупа, випадання волосся). Входить до складу крему "Алое".
Хміль - містить комплекс біологічно активних речовин, є активним засобом при в'янучої шкірі обличчя і шиї, викликає розширення лімфатичних і кровоносних судин, підсилює обмінні процеси в тканинах. Хміль вводять в крем "Мрії".
Ромашка - містить азулен, який надає болезаспокійливу і протизапальну дію. Застосовується в кремах "Ромашка", "Біокрем", "Оленка", "Дитячий".
Звіробій - містить вітамін С, каротин, антисептичні в'язкі речовини, має кровоспинну і тонізуючу дію, сприяє зняттю запалень шкіри. Його вводять в креми "Червона шапочка", "Зволожуючий".
Календула (нігтики) - сприяє скороченню пір, застосовується проти лупи, вугрів, при випаданні волосся. Входить до складу кремів "Календула", "Усмішка", "Ромашка".
Кропива дводомна - містить дубильні речовини, мінеральні солі, органічні кислоти, вітамін С, каротин. Має бактерицидні властивості, тонізує шкіру, сприяє росту волосся. Використовується для виготовлення лосьйону "Біо-4 для волосся".
Польовий хвощ - містить кремнієву та інші кислоти, солі, вітамін С, каротин. Скорочує пори, сприяє росту волосся. Входить до складу кремів "Альонушка", "Тюльпан", біокреми "СОТ".
Деревій - містить каротин, вітамін С, дубильні речовини, органічні кислоти, смоли. Покращує обмін речовин в шкірі, використовується як кровоспинний засіб. Його вводять в лосьйон "Ратмір".
Огірок - містить сірку, фосфорну кислоту, цинк. Застосовується як відбілюючий засіб для шкіри, знімає запалення. З огірком виготовляються огіркове молочко, огірковий лосьйон, крем "Леся". j

Петрушка - містить вітаміни, солі, сприяє відбілюванню шкіри. Використовується для знебарвлення веснянок, пігментних плям, запобігає появі зморшок, червоних I плям. 
Лікарські трави можна використовувати і в домашніх  умовах.

Відвар: размельченниє рослини заливають рекомендованим \ кількістю води кімнатної температури, розмішують і тримають в каструлі з киплячою водою протягом 30 хв. Потім j вміст проціджують, залишок заливають окропом і I доповнюють відвар до заданого об'єму.

Настій: рослинна речовина заливають запропонованим кількістю холодної води, поміщають в каструлю з гарячою водою, прикривають її і підігрівають протягом 15 хв, перемішуючи. Вміст слід процідити, що залишилося залити окропом і доповнити настій до даного обсягу.

Витяжка: найбільш часто її отримують, заливаючи рослинна речовина холодною кип'яченою водою і залишаючи на кілька годин, після чого проціджують.

Заварка: столову ложку сировини заливають склянкою окропу і підігрівають близько 2 хв. Потім по закінченні 30 хв "чай" проціджують.

Сік: свіже сировину роздрібнюють і видавлюють через складену в два-три шари тканина капронової панчохи. Сік рекомендується використовувати свіжим.

Овочі, квіти, лісові трави допомагають у догляді за волоссям і шкірою не гірше, ніж покупні креми і лосьйони. Збір слід проводити в сонячну погоду, в 9 -10 годин ранку, коли роса вже висохла.

Ромашка - теплі компреси і протирання настоєм з ро-> Машки пом'якшують і роблять гладкою суху чутливу ко-, жу, зменшують біль і печіння при сонячних опіках, ^снима-1 ють втому очей. Гарячі примочки з настою ромашки полегшують свербіж від укусів комах. Дуже ефективний настій для волосся, що складається з 100 г ромашки, настояних на 1л води.

Мак - заварка з пелюсток маку освіжає шкіру, розгладжує зморшки.

Календула - настій (20 г сухих квіток і 100 мл 70%-ного етилового спирту) застосовується при жирній, пористої, вугруватої шкірі. Календула допомагає боротися з лупою і випаданням волосся. У цьому випадку потрібно розвести настій на дві третини кип'яченою водою і щодня (крім дня миття голови) втирати в коріння волосся.

М'ята - настоєм (100 г м'яти на 1 л води) протирають обличчя, щоб позбутися від вугрової висипки.

Волошка - добре впливає на ніжну чутливу шкіру, стягує пори; готують настій з 10 г сухих квіток на 1 л води.

Подорожник - настій (100 г на 500 мл води) допомагає позбутися вугрів; слід щодня робити гарячі компреси, а потім споліскувати обличчя холодною водою.

Кропива дводомна - заварка успішно застосовується при лікуванні лупи і сильному випаданні волосся. Таким же дією володіють звіробій, шавлія, мати-й-мачуха, польовий 'хвощ. Краще користуватися сумішшю з цих трав.

Петрушка - відвар (невеликий пучок петрушки на 500 мл води) для протирання обличчя освіжає шкіру, відбілює веснянки, запобігає появі зморшок, червоних плям.

До біологічно активних речовин також відносяться:

Бджолине маточне молочко - речовина, в якому розвивається яйце бджоли матки. Це желеподібна маса білого кольору з перламутровим відтінком. У ній містяться білок, цукор, жир, мінеральні солі, вітаміни та ін Маточне молочко благотворно діє на шкіру, підсилює обмін речовин і живлення шкіри, відновлює еластичність. Використовується в кремі "Нектар".

Глюкоза - легко і цілком засвоюється шкірою, тому є добрим живильним засобом для шкіри, сприяє обміну речовин, підвищує тургор, утримує вологу в шкірі і оберігає її від висихання.

Хвойна хлорофіло-каротинова  паста - густа темно-зелена маса з запахом хвої. Це полівітамінний препарат широкого спектру дії. Містить хлорофіл, каротиноїди, вітамін Е, фітонциди та інші біологічно активні речовини.

Косметичні препарати, що містять хлорофілу-каротинового пасту, мають протизапальну і дезінфікуючу дію, генерують клітини шкіри. Хвойна паста використовується в кремі "Лель".

Мікроелементи - це хімічні елементи (AI, Fe, Сі, Мn, Zn та ін), що містяться в організмах в низьких концентраціях. Вони необхідні для нормальної життєдіяльності тканин. В організм людини надходять з їжею. Входять до складу ферментів, гормонів. Впливають на ріст, кровотворення. Недолік мікроелементів в організмі призводить до порушення обміну речовин.

БАРВНИКИ

Парфумерно-косметичні вироби містять різні барвники. Їх вводять в засоби декоративної косметики, креми, мила, шампуні, лосьйони та інші товари для додання їм косметичного виду.

До барвників, які використовуються в парфумерно-косметичній промисловості, пред'являються певні вимоги:

тонкість помолу (дисперсність) - при високій дисперсності поліпшується колір парфумерного засобу, збільшується, інтенсивність його впливу,

покриваймість - здатність барвника, змішаного з матеріалом, покривати поверхню таким чином, щоб вона не просвічувала через нанесений шар фарби;

красильна здатність - при змішуванні з пігментами іншого кольору барвник повинен надавати суміші своє забарвлення;

світлостійкість - здатність зберігати колір під дією світла;

малоємкість - малоємкі барвники найбільш економічні;

хімічна стійкість - здатність зберігати свої колористичні властивості під дією кислот, лугів і т.п

відсутність токсичного впливу на шкіру.

Барвники в косметиці можуть бути цілком безпечними. Безпечними барвниками в косметиці – є бета-каротин, куркумін, насіння анато, хлорофіл, мінеральні пудри, оксиди заліза.Барвники поділяються на неорганічні і органічні.

Неорганічні (мінеральні) барвники представляють собою оксиди і солі різних металів. За походженням  вони можуть бути природними і штучними. Природні барвники добувають із землі. Вони володіють високою хімічною стійкістю, але недостатньою яскравістю, насиченістю кольору. До них відносяться:

Охра - природний пігмент. За кольором розрізняють охру светло-, середньо-і золотисто-жовту. Охра стійка до світла, атмосферних впливів, лугів і слабких кислот. Охра входить до складу засобів декоративної косметики.

Сієна - різновид охри. Буває необпалена желтоолівкового кольору і обпалена коричнево-оранжевого кольору. Входить до складу гріміровальних фарб, туші для вій, тіней для повік.

Муміє - природний червоний пігмент, одержуваний випалюванням залізовмісних руд. Стійка до дії світла, лугів, кислот. Застосовується у виробництві декоративної косметики.

Умбра - природний пігмент коричневого кольору. Утворюється при вивітрюванні залізних руд, що містять марганець. За хімічним складом близька до охре. Стійка до світла, лугів. При нагріванні набуває блиску і темний відтінок. Застосовується у виробництві декоративної косметики.

Штучні мінеральні пігменти є отримані хімічним шляхом оксиди і солі металів. Вони світлостійки, мають гарну покриваючу здатність.

Ультрамарин - пігмент, одержуваний сплавлением каоліну, соди та сірки. Залежно від співвідношення вихідних речовин і умов реакції має різні кольори (від зеленого до фіолетового). Найбільш широко застосовується синій ультрамарин. Стійкий до дії кольору, лугів, але розкладається кислотами. Використовується у виробництві туші, тіней, гріміровальних фарб.

Оксид хрому - пігмент темно-зеленого кольору. Його отримують прокаливанием хромпика в присутності сірки та інших відновників. Світлостійкий. Застосовується у виробництві туші для вій, тіней для повік.

Оксид цинку і діоксид титану використовуються як білих барвників.

До органічних фарбників відноситься сажа - найбільш поширений чорний барвник. Утворюється при неповному згорянні деревини, нафти, кам'яного вугілля і природних смол (газова сажа). У виробництві декоративної косметики застосовують газову сажу для виготовлення туші для вій, тіней.

Штучні суміші органічних барвників з мінеральними речовинами:

Карміновий лак - густо-червоний порошок, нерозчинний у воді. Являє собою з'єднання глинозему з кармінової кислотою. Дає червону суспензію. Застосовується у виробництві губної помади.

Краплак - пігмент яскраво-червоного кольору з синюватим відтінком. Отримують дією солей алюмінію і кальцію на алізарин в присутності алізаринові масла. Застосовується у виробництві губної помади, рум'ян, лаків і емалей для нігтів.

Еозин - червоний кристалічний порошок, розчинний у спирті, але нерозчинний у воді. Отримують дією брому на флуоресцеин в присутності хлорита натрію. Дає яскраво-рожеві розчини. Застосовується обмежено (до 30%) у виробництві трудносмиваемих губної помади. Слід мати на увазі, що при користуванні такою помадою можливо запалення червоної облямівки губ.

Родамін (родамін 6Ж) - фіолетові кристали, розчинні у воді і спирті. Дають лілові розчини. Родамін С - червоно-фіолетові кристали, розчинні у воді і спирті. Родамін застосовуються як самостійні барвники і в суміші з еозином. До 30% їх вводять в губні помади, рум'яна, в гріміровальние фарби.

 

Барвники

Барвники є складовою частиною більшості косметичних то­варів. Як правило, їх вводять у великій кількості тільки в деякі про­дукти декоративної косметики (туш, губну помаду, рум'яна та ін.). У шампуні, засобах для миття рук їх вміст не перевищує 0,01-0,005 %. У косметичні товари бажано вводити тільки харчові бар­вники. Ці барвники використовуються в харчовій промисловості (при виготовленні тортів, цукерок та ін.), перевірені вітчиз­няними компетентними медичними закладами, мають позитивні висновки щодо використання їх у косметичних препаратах (шам­пунях, рідких милах, піномийних засобах для прийняття ванн, душу, ароматичних та піноутворювальних солях). Барвники — виробництва України,  Голландії, Чехії та США.

Барвники вводять у концентрації 0,2-0,7 % в дистильованій воді. Спочатку розробник рецептури товару робить на білому папері викраски водними розчинами барвників, починаючи з концентрації 0,05, потім 0,2, 0,5 та 1 %. Водні розчини та вик­раски пильно розглядають, після чого приймається рішення, якою саме концентрацією забарвлювати товар. Роблять забарвлення зразків товару, після чого найкращий приймають як кінцевий або доробляють його, використовуючи інші барвники.

Остаточне рішення щодо зовнішнього вигляду та запаху то­вару приймає дегустаційна рада та керівництво фірми.

Фарбники бувають як органічного, так і неорганічного походження. У засобах для фарбування волосся застосовуються органічні фарбники, для губних помад — суміші органічних фарбників, нанесених на субстрат.

Діокспацетон— здатний штучно зафарбовувати шкіру (автозагар). Вступаючи у взаємодію з амінокислотами епідермісу, він фарбує шкіру, подібно природному сонячному загару.

 

Барвники

Барвники є складовою частиною більшості косметичних товарів. Як правило, їх вводять у великій кількості тільки в деякі продукти декоративної косметики (туш, губну помаду, рум’яна та ін.). У шампуні, засобах для миття рук їх вміст не перевищує 0,01– 0,005 %. У косметичні товари бажано вводити тільки харчові барвники. Такі барвники в Україні пропонує фірма «Сімург» (Київ 03113, пров. Артилерійський 1а, тел./факс (044) 4563178, 4565231, 4564807). Ці барвники використовуються в харчовій промисло-

160

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

вості (при виготовленні тортів, цукерок та ін.), перевірені вітчизняними компетентними медичними закладами, мають позитивні висновки щодо використання їх у косметичних препаратах (шампунях, рідких милах, піномийних засобах для прийняття ванн, душу, ароматичних та піноутворювальних солях). Барвники — виробництва Голландії, Чехії та США.

Крім того, є багаторічний досвід використання цих барвників у виробництві косметичних товарів на фірмах «Конкордія», «Суматра», ВНДІхімпроект та косметичній фабриці «Ароза».

Найменування, рекомендоване дозування та деякі характеристики цих барвників наведені в табл. 15.

Дуже добрі барвники: ліловий (LCW) Франція, червоний W 3002 (LCW, Франція), жовтий W 1501 (LCW) Франція, кармін (Clariant) Німеччина, блакитний (LCW, Франція), зелений W 7035 (LCW, Франція) та Vibrocolor Gelb (жовтий) фірма «Ciba» (Швейцарія).

Барвники вводять у концентрації 0,2–0,7 % в дистильованій воді. Спочатку розробник рецептури товару робить на білому папері викраски водними розчинами барвників, починаючи з концентрації 0,05, потім 0,2, 0,5 та 1 %. Водні розчини та викраски пильно розглядають, після чого приймається рішення, якою саме концентрацією забарвлювати товар. Роблять забарвлення зразків товару, після чого найкращий приймають як кінцевий або доробляють його, використовуючи інші барвники.

Остаточне рішення щодо зовнішнього вигляду та запаху товару приймає дегустаційна рада та керівництво фірми.

Таблиця 15

Характеристика барвників для косметичних препаратів

 

На даний момент в косметиці все ще використовуються синтетичні барвники, хоча їх негативний вплив на здоров`я вже доведено (деякі з них викликають рак, деякі алергічні захворювання). Але виробники натуральної косметики використовують такі природні барвники:

 аннато - від жовтого до помаранчевого, отримують з чагарнику, що росте в ряді місць в південній півкулі.

 Бета-каротин - від жовтого до помаранчевого, використовується для косметики по всьому світу, дає хорошу стабільність кольору.

карамель - коричневий барвник, який походить від спалювання цукрів, таких як сахароза, глюкоза, солодовий сироп, патока, і т.д. Дуже стійкий, поширений по всьому світу.

кармін - червоний барвник, який має блакитний відтінок. Він є похідним від жуків (conchineal), які збираються в основному в Перу. Використовується в косметичних продуктах по всьому світу.

 хлорофіл - зелений барвник отримують з люцерни. Щоб отримати кінцевий продукт він взаємодіє з міддю, щоб замінити природний магній, знайдений в молекулі. Схвалено у всьому світі.

 хна - цей коричневий барвник отримують з рослини хни, яке родом з Індії. Популярний у всьому світі.

гуанін - отримують з риб`ячої луски, він має пурпурний колір, використовується в усіх видах косметичної продукції, дозволений не скрізь.

 лікопін - Червонувато-оранжевий колір походить від помідорів. куркумін - жовтий колір походить від спеції куркума.

Капсантін / Capsorubin - Помаранчевий колір походить від солодких червоних перців (паприка).

 Кантаксантін - жовтий - червоний колір, отриманий з грибів або креветок.

Джерело: https://gingenukr.ru/magija-i-vorozhinnja/6155-barvniki-v-kosmetici-viklikajut-rak.html

 

ВІДДУШКИ. ПАХУЧІ РЕЧОВИНИ

Віддушки—  це комбінації пахучих речовин, як використовують  для надання косметичним препаратам приємного запаху. Їх додають в кількості від 0,2 до 1%.

Пахучі  речовини поділяються  на природні, одержувані з рослин і від тварин, а також одержувані штучним шляхом - синтетичні речовини.

 Сировина парфумерного виробництва

Основною сировиною для виробництва парфумерних товарів  у рідкій формі є духмяні речовини (ефірні олії), спирт, вода та  інколи фіксатори, барвники та антиоксиданти (консерванти).

Якість парфумерних виробів на 95 % залежить від набору духмяних речовин, мистецтва парфумера, який складає парфумерні  композиції.

Основу всіх парфумерних рідин становлять духмяні речовини.  Це не індивідуальні поєднання, а багатокомпонентні суміші  різноманітних компонентів: ефірних олій, смол, бальзамів, духмяних речовин тваринного походження або їх суміші із синтетичними духмяними речовинами, чи ж суміші тільки синтетичних духмяних речовин. Усі такі суміші називають парфумерною композицією.

Парфумерія з квітковим запахом складається переважно на  базі натуральних ефірних олій (цитрусових, троянди, герані, гвоздики, тощо); в композиції з фантазійним запахом вводяться синтетичні духмяні речовини.

При складанні композиції враховується стійкість запаху, яка пов’язана з летючістю духмяних речовин та наявністю фіксаторів.

Слабко духмяні речовини найчастіше мають різкий запах, а легколеткі — більш ніжний запах. Усе це необхідно враховувати при складанні композицій. Для підвищення стійкості запаху до  композиції вводять фіксатори. Це зменшує леткість компонентів  суміші. Ці речовини повинні бути без запаху, добре розчинятися  в етанолі. Це бензилбензоат, диетилфталат, бензилсаліцілат, дип-

ропіленгліколь та ін.

 За походженням духмяні речовини поділяють на натуральні,  напівсинтетичні та синтетичні. Натуральні духмяні речовини, в свою чергу, поділяються на речовини рослинного та тваринного походження.

 

Натуральні духмяні речовини рослинного походження. Смоли та бальзами

До них належать ефірні олії, смоли, бальзами та суха рослин на сировина.

Ефірні олії — це легколеткі маслянисті рідини, які видобувають із рослинної сировини. Ефірні олії, як правило, розміщені в якійсь одній або двох частинах рослини (квітках, коріннях, корі, плодах, листі).  Із квітів от римують олію троянди, жасминову ефірну олію; із квіткових бруньок — ефірну олію гвоздики; із плодів — анісову та кмину; із  кірки плодів — лимонну, помаранчеву та бергамотову; із листя — м’ятну, геранієву; із деревини — сандалову; із коріння — ірисову.

Вміст олії в рослинах значною мірою залежить від кліматичних умов їх вирощування, біологічної стиглості, пори року (для коріння), часу збирання, метеорологічних умов, умов та часу зберігання та  інших зовнішніх факторів. Невеликий вміст ефірної олії потребує  перероблення великої кількості сировини для її видобування. 

Ефірні олії за кімнатної температуріи(16–18 °С) найчастіше являють собою рухомі прозорі рідини без кольору або кольорові  (жовті, зелені, коричневі, червоні). Деякі ефірні олії, наприклад  трояндова, анісова, фенхельна, при незначному зниженні температури застигають. Ефірні олії леткі.  Більшість із них легша за воду, але трапляються і важчі (гірчич на, гвоздична, мигдальна та олія евгенального базиліку).

Як правило, ефірні олії погано або зовсім не розчиняються у воді. Вони переганяються з водяною парою і добре розчиняються в органічних розчинниках: петролейному і діетиловому ефірах, в етиловому спирті, бензолі, ацетоні та хлороформі, а також у рослинних і тваринних жирах. Цими властивостями користуються при вилученні олії з рослинної сировини та при її очищенні.

Ефірними ці сполуки названі через їх летючість.

Хімічний склад ефірних олій дуже різноманітний. Він являє собою суміш із ста та більше окремих сполук — ефірів, альдегідів, кетонів та ін.

Найчастіше ефірні олії мають пекучий смак.  Деякі ефірні олії (лимонна, м’ятна, евкаліптова, шавлії та багато інших) застосовують у медицині для інгаляції при  захворюваннях дихальних шляхів.  У парфумерних і косметичних засобах їх концентрація досягає 15 % маси.

Ефірні олії — горючі рідини. Температура спалаху найбільш  розповсюджених ефірних олій знаходиться в межах 53–92 °С.   Температура їх кипіння — 150–250 °С. Ефірні олії при температурі, близькій 100 °С, переносяться з водяною парою.  При випаровуванні ефірні олії не залишають жирних плям, що  дуже важливо при використанні парфумів на їх основі.  Ефірні олії добре розчиняють різні смоли, воски, парафіни,  жири, гуму, тому при роботі з ними не можна використовувати  таких речовин. Під дією світла і вологи в ефірних оліях відбува ться процеси окислення і осмолення, що супроводжується зниженням якості,  зміною кольору та запаху. Тому їх слід зберігати в  добре закритій тарі, в сухому прохолодному захищеному від  сонячних променів приміщенні.

 

Природні смоли та бальзами

Смоли і бальзами є фіксаторами рослинного походження. До  них належать бензойна смола, стиракс та толуанський бальзам.  Вони здатні заокруглювати запах і збільшувати тривалість запаху духів. Смоли видобувають з лишайника, ладанника, мускусного кореня (самбула) та тополевих бруньок. Значення смоли в парфумерно-косметичному виробництві:

— смоли закріплюють (фіксують) запах духмяної речовини;

— мають консервувальну дію, особливо в туалетному милі;

— зменшують витрати духмяних речовин;

— надають надушеному предмету своєрідного аромату як і духмяна речовина;

— заокруглюють запах композиції.

Бензойна смола добувається з породи стираксових дерев,  які культивують спеціально для добування смоли в Індії по берегах Індійського океану, а також на острові Суматра. Бензойну  смолу добувають, зачищаючи кору дерев, після чого з дерева витікає смола (сльоза), застигає і її збирають у спеціальний посуд. Вона поділяється на сіамську і суматранську. Сіамська має  запах ванілі, використовується в парфумерному виробництві як духмяна речовина та як консервант для запобігання псуванню  тваринних жирів у косметиці. Суматранська використовується для мильних віддушок.

Лабданум  — це камедь-смола, що утворюється з виділень  листя ладанника, а також з рослини цистус-кретикус. Застосовується в парфумерному виробництві, оскільки має запах амбри.  Використовується як основна складова частина для виробництва  різних видів штучної амбри. Його абсолютне масло дуже цінне  для поєднання шипру та амбрових композицій.

Стиракс — одержують з дерева тієї ж назви. Росте на півночі  Сирії, південному заході Малої Азії. Кору подрібнюють і виварюють у морській воді, після чого смолу віджимають від води. Утворюється густа зелено-бура смоляниста маса, яка нагадує запах ванілі, з гострим пекучим смаком. Використовується в парфумерії як фіксатор.

Толуанський бальзам  — одержують з надрізів у корі рослин, які ростуть у Колумбії, Бразилії та Венесуелі. Це густа жовто-бура рідина, яка затвердіває в кристалічну червоно-буру масу.  Розчиняється в спирті, хлороформі. При перегонці з водяною парою утворюється ефірна олія із запахом гіацинту.

Смола дубового моху — росте на деревах. Дубовий мох використовують у вигляді настоянок, а смолу — як духмяну речовину і як фіксатор.

Гальбанум — це камедь-смола, видалена з надрізу стовбура  Ferula galbaniflua — трав’янистої рослини з Ірану. Після оброблення водяною парою або розчинниками гальбанум має запах зелені. Він чудово поєднується у французьких духах «Гі Ларош», «Фіджі» та інших.

Мирра — це ароматична смола, яка виділяється з чагарника Commiphora myrrha. Ефірна олія, вилучена із смоли, має аромат лісової хащі. В парфумерії використовується в поєднанні ароматів  шипра і папороті.

Смоли та бальзами мають не тільки своєрідний цінний запах. Вони підвищують стійкість запаху духів, регулюючи випаровування духмяних речовин, не даючи їм випаровуватися поодинці.

 

 

 Духмяні речовини тваринного походження

Тваринна сировина — мускус, амбра, цивет, боброва струмина, залози мускусного пацюка (ондатри).

Мускус і боброва  струмина є гормонами тварин (кабарги та бобра), амбра — патологічний продукт, що знаходиться в кишечнику кашалота, а цивет є продуктом внутрішньої секреції циветової кишки в ондатри та мускусного пацюка. Ці продукти використовуються в парфумерії у вигляді настоянок. Вони дуже ціняться за здатність заокруглювати запах і загострювати нюх людини, а також збільшувати час сприйняття запаху. Часто їх називають фіксаторами, це найцінніші фіксатори для вищих сортів духів і одеколонів і є незамінними.

Амбра — воскоподібна речовина, що утворюється у травному каналі кашалота. У свіжому вигляді вона має чорний колір і неприємний фікальний запах. Потрапляючи в морську воду, під дією води, сонячного випромінювання та кисню повітря вона  твердіє, набуває сірого кольору, а після розчинення в спирті набуває приємного запаху. Чорну амбру вилучають з травного каналу кашалотів. Сіру амбру добувають на берегах Суматри, Мадагаскару, Малакки, Китаю, Японії, де вона часто плаває на поверхні моря у вигляді шматків сірого кольору. У руках при тем-

пературі 25–30 °С стає м’якою. Визначити характер запаху амбри неможливо. Вся тонкість запаху проявляється при настоюванні на спирті, тому у парфумерії використовують амбру виключно у вигляді спиртових настоїв. Основними компонентами амбри є політерпенові з’єднання, яким властиво бути чудовими фіксаторами запаху. Амбра високо цінується в парфумерному виробництві.

Мускус. У гірських частинах Азії, Китаю, Індії, на Алтаї водиться мускусна кабарга. У самця є мускусний мішечок, який міститься на череві між пупком і статевим органом. Цей мішечок являє собою залозу довжиною 4,7–5 см, завширшки 3–4,5 см. Кращий за запахом мускус у молодих тварин; відомі сорти мускусу: тонкиньський (найкращий), кабардинський, бенгальський та бухарський. Мускус розчиняється у воді (80 %), розведеному спирті (50 %), чистому спирті (20 %). Запах своєрідний, сильний і дуже  стійкий. Високо ціниться в парфумерії і досі нічим не замінений.

Цивет  — виділення кота вівера, який живе в південній Африці та Азії. Зараз його одержують від тварин, яких розводять у  спеціальних розплідниках виключно для одержання цієї речовини. Доросла тварина дає по 45 г цивету кожного тижня. Ложечкою вишкрібають цивет із залоз, він являє собою жовтувату липку масу із сильним специфічним запахом. У парфумерії циветт використовують у вигляді спиртової настоянки в суміші з іншими  духмяними речовинами не тільки як фіксатор. Головна його частина кетон-цибетон надає духам відтінків тваринного тепла та  чутливості.

Боброва струмина (кастореум) — знаходиться в спеціальних мішечках бобра. Кастореум — виділення нутряних залоз темно-коричневого кольору, має своєрідний міцний запах, що нагадує дьоготь. Кастореум створює теплу, тваринну ноту, близьку до запаху шкіри, тому парфумери використовують його в східних,

шипрових композиціях, а також в одеколонах для чоловіків. Стійкість запаху його надзвичайно висока.

Сировина тваринного походження використовується у парфумерії виключно у вигляді спиртових настоїв. Вона підвищує та загострює нюх людини, збільшуючи тим самим час сприйняття запаху парфумерних духів та туалетних вод, одеколонів. Темпераментність французьких духів значною мірою забезпечується

та пояснюється вмістом у них духмяних речовин тваринного походження. Вони володіють «тваринним запахом» та встановлюють гармонію між запахом духів та шкірою людини, роблячи його немовби тільки своїми.

Але ці продукти, на жаль, дуже дорогі (бобрів дуже замало і рука на них не піднімається — корисна тварина), тому їх використовують у дуже малих дозах. Уся надія на вчених, що вони синтезують замінник бобрової струмини та мускусу.

 

Синтетичні духмяні речовини

Напівсинтетичними духмяними речовинами зазвичай називають такі речовини, які вилучають з природної сировини, найчастіше з ефірних олій, за допомогою хімічних методів. Крім того, їх потім можуть піддавати хімічній обробці і перетворювати в інші духмяні речовини, менш дорогі та дефіцитні, ніж аналоги природних сполук.

Синтетичними духмяними речовинами називають такі речовини, які отримані з нафтової, газової або кам’яновугільної і тому подібної сировини, і при їх виробництві застосовувалися лише процеси органічного синтезу.

Серед синтетичних духмяних речовин особливе місце займають вищі алканалі (альдегіди) і алканоли (спирти), що мають характерний свіжий запах. Синтез цих сполук дозволив парфумерам створити на їх основі різноманітність

композицій, що мають фантазійні запахи.  Отримувати більшість потрібних натуральних компонентів з кожним роком стає все важче.  Одні й ті самі речовини можуть бути отримані з природної  сировини, напівсинтетичним або синтетичним методами.  Перевага того чи іншого способу отримання таких духмяних речовин

виявляються завдяки їхнім якісним характеристикам та собівартості отримання.

Але повністю натуральні духмяні речовини замінити поки що неможливо. Тільки сукупність натуральних, напівсинтетичних і синтетичних духмяних речовин дає на сьогодні можливість створити такі духи, які дійсно можна назвати творінням парфумерного мистецтва.  Одержані штучним шляхом духмяні речовини зараз використовують одночасно з ефірними оліями, екстрактами, настоями чи іншими сумішами природного походження.

Духмяні речовини повинні бути фізіологічно сумісні з організмом людини, стійкі до дії світла, повітря, речовин, з якими їх змішують для отримання композицій, віддушок і харчових ароматизаторів, а також середовищ, у які їх вносять. Вони також не повинні порушувати гомогенність сумішей приготованих для використання.

Пахучі речовини рослинного походження (ефірні масла, смоли, бальзами), тваринного походження, синтетичні

 

Основною сировиною для виробництва парфумерних товарів  у рідкій формі є духмяні речовини (ефірні олії), спирт, вода та  інколи фіксатори, барвники та антиоксиданти (консерванти).

Якість парфумерних виробів на 95 % залежить від набору духмяних речовин, мистецтва парфумера, який складає парфумерні  композиції.

Основу всіх парфумерних рідин становлять духмяні речовини.  Це не індивідуальні поєднання, а багатокомпонентні суміші  різноманітних компонентів: ефірних олій, смол, бальзамів, духмяних речовин тваринного походження або їх суміші із синтетичними духмяними речовинами, чи ж суміші тільки синтетичних духмяних речовин. Усі такі суміші називають парфумерною композицією.

Парфумерія з квітковим запахом складається переважно на  базі натуральних ефірних олій (цитрусових, троянди, герані, гвоздики, тощо); в композиції з фантазійним запахом вводяться синтетичні духмяні речовини.

При складанні композиції враховується стійкість запаху, яка пов’язана з летючістю духмяних речовин та наявністю фіксаторів.

Слабко духмяні речовини найчастіше мають різкий запах, а легколеткі — більш ніжний запах. Усе це необхідно враховувати при складанні композицій. Для підвищення стійкості запаху до  композиції вводять фіксатори. Це зменшує леткість компонентів  суміші. Ці речовини повинні бути без запаху, добре розчинятися  в етанолі. Це бензилбензоат, диетилфталат, бензилсаліцілат, дип-

ропіленгліколь та ін.

 За походженням духмяні речовини поділяють на натуральні,  напівсинтетичні та синтетичні. Натуральні духмяні речовини, в свою чергу, поділяються на речовини рослинного та тваринного походження.

Натуральні духмяні речовини рослинного походження. Смоли та бальзами

До них належать ефірні олії, смоли, бальзами та суха рослин на сировина.

Ефірні олії — це легколеткі маслянисті рідини, які видобувають із рослинної сировини. Ефірні олії, як правило, розміщені в якійсь одній або двох частинах рослини (квітках, коріннях, корі, плодах, листі).  Із квітів от римують олію троянди, жасминову ефірну олію; із квіткових бруньок — ефірну олію гвоздики; із плодів — анісову та кмину; із  кірки плодів — лимонну, помаранчеву та бергамотову; із листя — м’ятну, геранієву; із деревини — сандалову; із коріння — ірисову.

Природні смоли та бальзами

Смоли і бальзами є фіксаторами рослинного походження. До  них належать бензойна смола, стиракс та толуанський бальзам.  Вони здатні заокруглювати запах і збільшувати тривалість запаху духів. Смоли видобувають з лишайника, ладанника, мускусного кореня (самбула) та тополевих бруньок. Значення смоли в парфумерно-косметичному виробництві:

— смоли закріплюють (фіксують) запах духмяної речовини;

— мають консервувальну дію, особливо в туалетному милі;

— зменшують витрати духмяних речовин;

— надають надушеному предмету своєрідного аромату як і духмяна речовина;

— заокруглюють запах композиції.

Бензойна смола добувається з породи стираксових дерев,  які культивують спеціально для добування смоли в Індії по берегах Індійського океану, а також на острові Суматра. Бензойну  смолу добувають, зачищаючи кору дерев, після чого з дерева витікає смола (сльоза), застигає і її збирають у спеціальний посуд. Вона поділяється на сіамську і суматранську. Сіамська має  запах ванілі, використовується в парфумерному виробництві як духмяна речовина та як консервант для запобігання псуванню  тваринних жирів у косметиці. Суматранська використовується для мильних віддушок.

Лабданум  — це камедь-смола, що утворюється з виділень  листя ладанника, а також з рослини цистус-кретикус. Застосовується в парфумерному виробництві, оскільки має запах амбри.  Використовується як основна складова частина для виробництва  різних видів штучної амбри. Його абсолютне масло дуже цінне  для поєднання шипру та амбрових композицій.

Стиракс — одержують з дерева тієї ж назви. Росте на півночі  Сирії, південному заході Малої Азії. Кору подрібнюють і виварюють у морській воді, після чого смолу віджимають від води. Утворюється густа зелено-бура смоляниста маса, яка нагадує запах ванілі, з гострим пекучим смаком. Використовується в парфумерії як фіксатор.

Толуанський бальзам  — одержують з надрізів у корі рослин, які ростуть у Колумбії, Бразилії та Венесуелі. Це густа жовто-бура рідина, яка затвердіває в кристалічну червоно-буру масу.  Розчиняється в спирті, хлороформі. При перегонці з водяною парою утворюється ефірна олія із запахом гіацинту.

Смола дубового моху — росте на деревах. Дубовий мох використовують у вигляді настоянок, а смолу — як духмяну речовину і як фіксатор.

Гальбанум — це камедь-смола, видалена з надрізу стовбура  Ferula galbaniflua — трав’янистої рослини з Ірану. Після оброблення водяною парою або розчинниками гальбанум має запах зелені. Він чудово поєднується у французьких духах «Гі Ларош», «Фіджі» та інших.

Мирра — це ароматична смола, яка виділяється з чагарника Commiphora myrrha. Ефірна олія, вилучена із смоли, має аромат лісової хащі. В парфумерії використовується в поєднанні ароматів  шипра і папороті.

Смоли та бальзами мають не тільки своєрідний цінний запах. Вони підвищують стійкість запаху духів, регулюючи випаровування духмяних речовин, не даючи їм випаровуватися поодинці.

 Духмяні речовини тваринного походження

Тваринна сировина — мускус, амбра, цивет, боброва струмина, залози мускусного пацюка (ондатри).

Мускус і боброва  струмина є гормонами тварин (кабарги та бобра), амбра — патологічний продукт, що знаходиться в кишечнику кашалота, а цивет є продуктом внутрішньої секреції циветової кишки в ондатри та мускусного пацюка. Ці продукти використовуються в парфумерії у вигляді настоянок. Вони дуже ціняться за здатність заокруглювати запах і загострювати нюх людини, а також збільшувати час сприйняття запаху. Часто їх називають фіксаторами, це найцінніші фіксатори для вищих сортів духів і одеколонів і є незамінними.

Амбра — воскоподібна речовина, що утворюється у травному каналі кашалота. У свіжому вигляді вона має чорний колір і неприємний фікальний запах. Потрапляючи в морську воду, під дією води, сонячного випромінювання та кисню повітря вона  твердіє, набуває сірого кольору, а після розчинення в спирті набуває приємного запаху. Чорну амбру вилучають з травного каналу кашалотів. Сіру амбру добувають на берегах Суматри, Мадагаскару, Малакки, Китаю, Японії, де вона часто плаває на поверхні моря у вигляді шматків сірого кольору. У руках при температурі 25–30 °С стає м’якою. Визначити характер запаху амбри неможливо. Вся тонкість запаху проявляється при настоюванні на спирті, тому у парфумерії використовують амбру виключно у вигляді спиртових настоїв. Основними компонентами амбри є політерпенові з’єднання, яким властиво бути чудовими фіксаторами запаху. Амбра високо цінується в парфумерному виробництві.

Мускус. У гірських частинах Азії, Китаю, Індії, на Алтаї водиться мускусна кабарга. У самця є мускусний мішечок, який міститься на череві між пупком і статевим органом. Цей мішечок являє собою залозу довжиною 4,7–5 см, завширшки 3–4,5 см. Кращий за запахом мускус у молодих тварин; відомі сорти мускусу: тонкиньський (найкращий), кабардинський, бенгальський та бухарський. Мускус розчиняється у воді (80 %), розведеному спирті (50 %), чистому спирті (20 %). Запах своєрідний, сильний і дуже  стійкий. Високо ціниться в парфумерії і досі нічим не замінений.

Цивет  — виділення кота вівера, який живе в південній Африці та Азії. Зараз його одержують від тварин, яких розводять у  спеціальних розплідниках виключно для одержання цієї речовини. Доросла тварина дає по 45 г цивету кожного тижня. Ложечкою вишкрібають цивет із залоз, він являє собою жовтувату липку масу із сильним специфічним запахом. У парфумерії циветт використовують у вигляді спиртової настоянки в суміші з іншими  духмяними речовинами не тільки як фіксатор. Головна його частина кетон-цибетон надає духам відтінків тваринного тепла та  чутливості.

Боброва струмина (кастореум) — знаходиться в спеціальних мішечках бобра. Кастореум — виділення нутряних залоз темно-коричневого кольору, має своєрідний міцний запах, що нагадує дьоготь. Кастореум створює теплу, тваринну ноту, близьку до запаху шкіри, тому парфумери використовують його в східних,

шипрових композиціях, а також в одеколонах для чоловіків. Стійкість запаху його надзвичайно висока.

Сировина тваринного походження використовується у парфумерії виключно у вигляді спиртових настоїв. Вона підвищує та загострює нюх людини, збільшуючи тим самим час сприйняття запаху парфумерних духів та туалетних вод, одеколонів. Темпераментність французьких духів значною мірою забезпечується

та пояснюється вмістом у них духмяних речовин тваринного походження. Вони володіють «тваринним запахом» та встановлюють гармонію між запахом духів та шкірою людини, роблячи його немовби тільки своїми.

Але ці продукти, на жаль, дуже дорогі (бобрів дуже замало і рука на них не піднімається — корисна тварина), тому їх використовують у дуже малих дозах. Уся надія на вчених, що вони синтезують замінник бобрової струмини та мускусу.

Пахучі  речовини  рослинного походження

Отримують з свіжих і висушених частин рослин шляхом перегонки водяною парою, екстракцією різними летючими розчинниками або пресуванням. Перегонці парами води піддають рослини, що містять невелику кількість ефірних масел. Наприклад, коріандрова насіння містить до 1% ефірної олії. З 1 т пелюсток троянди отримують 1-2 кг рожевого масла.

Перегонка паром відбувається при високій температурі, тому запах пахучої  речовини змінюється, а в деяких випадках він може стати невпізнанним і непридатним. Тому перегонку замінюють екстракцією летючими розчинниками або зрідженими газами. З витяжок відганяють розчинник, а в залишку отримують екстрактивні масла. Запах таких масел повністю збігається із запахом вихідної сировини (бузку, конвалії, троянди, м'яти та ін.)

Разом із запашними речовинами в екстрактивних оліях містяться також рослинні воски, смоли, що перейшли з сировини. Більшість таких масел - тверді речовини, тому їх називають конкрети. При розчиненні конкретів в етиловому спирті воски та частина смол випадають в осад і в розчині залишається абсолютна чисте масло.

Вижиманню (пресуванню) піддають запашні речовини, що містять великий відсоток масел (лимони, апельсини, мандарини, у свіжій корі яких до 3% масел).

Рослинна сировина (ваніль, фіалковий корінь, гвоздику год ін) нерідко використовують для приготування спиртових настоїв.

Настої - це продукти екстракції етиловим спиртом запашних речовин та інших компонентів, розчинних у спирті. Настої рослинних продуктів володіють більшою повнотою запаху, ніж ефірні масла з цих же продуктів.

Пахучі речовини тваринного походження

Амбра – воскоподібна  тверда маса від світло-сірого до майже чорного кольору. Температура плавлення 60 ° С. Краща за якістю - світла амбра.

Запах свіжої амбри неприємний. Після кількох промивок амбру витримують у герметично закритих посудинах, де вона "дозріває", після чого набуває приємний запах.

Видобувають амбру з порожнини кишечника кашалота (це патологічний продукт). Іноді шматки амбри плавають на поверхні моря в районі тропіків. У давнину амбра використовувалася як самостійна духмяна речовина. В даний час нею користуються тільки для збагачення парфумерної композиції в розчині з етиловим спиртом і молочним цукром.

Амбра надає композиції особливу теплоту, яскраву освітленість. Кашалотове "стадо" у світовому океані постійно зменшується, та й не всі кити амброносці. Тому  була отримана штучна амбра, що не поступається натуральній, яку добувають з хвої сосни, - амбреін.

Мускус - зерниста речовина темно-коричневого кольору з сильним запахом. Це гормони, продукт мускусної залози кабарги. Самці кабарги мітять ним межі своїх володінь. Запах свіжого мускусу неприємний, але слабкі розчини його нагадують пахощі квітки, до того ж стійкість запаху разюча. Французький хімік Бертло у доповіді на засіданні Паризької академії наук стверджував, що для випаровування 1 мл мускусу потрібно 100 000 років. У Тавризе (Іран) знаходиться "запашна" мечеть. Стіни її клали на розчині, до якого був доданий мускус, цей запах відчувається і зараз, 600 років по тому.

Мускус має здатність облагороджувати, окриляти запах композиції, надавати духам витонченість і темпераментність. Впливаючи на нервову систему людини, мускус і амбра загострюють нюх.

Відомий і рослинний мускус, який добувають з коренів фекули (трав'яниста рослина сімейства зонтичних, виростає в Середній Азії).

Цибет - мазеподібна речовина з різким неприємним запахом жовтого або бурого кольору. Це гормони, що виділяються залозами диких кішок (кішок виверр) і ондатри (мускусній щури).

Бобровий струмінь - яскраво-помаранчева рідина, яка, окисляючись на повітрі, блідне. Речовина виділяє приємний аромат, що нагадує запах свіжої вербової кори. Запах дуже стійкий. Речовину, що виділяється бобрами, збирають і використовують для виготовлення препаратів для лікування нервових захворювань, стенокардії, при травмах і нагноєнні шкіри. У парфумерному виробництві бобровий струмінь використовують для виготовлення духів.

Цінність запашних речовин тваринного походження полягає ще і в тому, що вони зберігають гармонію між запахом парфумів і шкіри, роблять запах парфумів природним, властивим людині.

Пахучі речовини синтетичного походження

Поштовхом до розвитку промислового синтезу запашних речовин було отримання ваніліну. Ваніль - рослина сімейства орхідей, з лимонно-жовтими квітами, що не мають запаху. Аромат таїться в насінні - бобах, що нагадують квасолю. Батьківщина ванілі - Мексика. Ванілін - речовина у вигляді білих голчастих кристалів, із запахом ванілі, був отриманий випадково. З 1874 ванілін стали випускати з хвої як замінник ванілі. Запах його в 2-2,5 рази сильніше ванілі. Застосовується ванілін в харчовій і парфюмерно-косметичній промисловості.

У сучасній парфюмерно-косметичній промисловості запашна синтетика складає більше 80% загальної маси запашних речовин. Слід врахувати, що синтез запашних речовин вимагає складної хімічної технології.

До синтетичних запашним речовин відносяться наступні.

Лимонен - має запах лимона, міститься в ефірних апельсиновому, лимонному і кминному маслах. Отримують лімонен фракційної перегонкою ефірних олій, а також синтетичним шляхом з терпінеолу, нагріваючи останній з бисульфатом.
Гераніол - має запах троянди. Міститься в рожевому, Гераневой маслах і в лимонної полину. Гераніол отримують з ефірних масел шляхом з'єднання з хлористим кальцієм.
Нерол - створює запах троянди, але ніжніший, ніж гераніол. Міститься в рожевому, неролієве, бергамотний і інших оліях. Отримують продукт відновленням цитраля або ізомеризацією гераниола.
Терпінеол - має запах бузку. Міститься в апельсиновому, неролієве, Гераневой і камфорному маслах. Отримують терпинеол обробкою Терпіна масла сумішшю сірчаної і толуол сульфокислоти.
Бензальдегід - видає запах гіркого мигдалю. Міститься в оліях гіркого мигдалю, апельсиновому, акації, гіацинта та ін Отримують його окисленням толуолу.
Ванілін - має сильний запах ванілі. Міститься в стручках ванілі. Найбільш поширені два способи отримання - з гваякола і з лігніну.
Ціпграль - видає запах лимона. Міститься в ефірному маслі лимонної полину і змееголовіка. Отримують цитраль хімічною переробкою коріандрового масла, а також синтетичним шляхом з ізопрену і ацетилену.
Линалоол - має запах конвалії. Міститься в ефірних оліях: рожевому, апельсиновому і коріандрового. Отримують продукт фракційної разгонкой коріандрового масла у вакуумі.
Евгенол - нагадує запах гвоздики. Міститься в гвоздичний маслі і маслі коллуріі. Продукт отримують з гвоздичного олії, що містить до 85% евгенолу, а також синтетичним шляхом - з гваякола.
Іонон - при розведенні нагадує запах фіалки. Виявлено в ряді природних продуктів, але в незначних кількостях. Отримують з цітральсодержащіх масел або синтетично конденсацією цитраля ацетоном.

Замінники  натуральної сировини синтетичною дає великий економічний еффрект. В даний час вчені-хіміки успішно працюють над створенням нових, більш ефективних методів синтезу запашних речовин, використання яких дозволяє розширити асортимент парфумерно-косметичної продукції, знизити її собівартість і поліпшити якість.

СМОЛИ  І БАЛЬЗАМИ

Рослинні смоли хімічно стійкіші, ніж жири і воски, але деякі з них здатні гідролізуватися, утворюючи ароматичні кислоти (бензойну, коричну) і спирти, наприклад бензиловий. Частина смол може окиснюватися й полімеризуватися й здобувати при цьому ще більшу стійкість.

Смоли - зв'язуючі  вуглеводневі сполуки. Вони мають порівняно високу поверхневу активність.  Смоли знижують температуру розм'якшення, підвищують пружність і сприяють термічній стійкості зв'язувальних.

Відомі смоли натуральні і синтетичні.

Натуральні смоли — органічні речовини, які утворюються внаслідок фізіологічних процесів у рослинах; до них належать каніфоль, бурштин, копал та ін.; використовують для виробництва лаків, у парфумерії та медицині.

Натуральні  смоли
Натуральні смоли - речовини, що виробляються рослинами. На повітрі вони тверднуть, розчиняються в органічних розчинниках, у воді не розчиняються.
До них відносяться:
Бензойна смола (рослинний ладан) - її отримують при підсочці кори босвеліі: з надрізів виділяються крапельки смолистого соку, тверднучого на повітрі, від червоно-жовтого до блідо-жовтого, майже білого, кольору. Більш цінним вважається світлий ладан. Він використовується як фіксатор у парфумах, як консервуюча речовина додається в жири, наприклад в мигдальне масло.

Стіракс - смола, що виділяється при підсочці кори дерев сімейства гемамелідових. По виду це густа сіро-бура непрозора рідина з приємним запахом. У парфумерії застосовується як фіксатор запахів.
Туланський  бальзам - в'язка бура маса, одержувана підсочкою дерев сімейства міроксілона. Використовується як фіксатор запахів в парфумах.

Сандарок - запашна смола, одержувана підсочкою з кори сандаракового дерева родини кипарисових. Являє собою світло-бурі тендітні зерна з білим нальотом. Входить до складу лаків для волосся.

Каніфоль - смола, одержувана з живиці, входить до складу смолистих хвойних дерев. Це крихка склоподібна речовина від світло-жовтого до темно-червоного кольору. У парфумерно-косметичні      й  промисловості застосовується для виробництва мила, лаків для волосся. На корі сосни роблять підсочку і збирають соснову смолу. При нагріванні з неї виділяється масляниста рідина - скипидар; а залишається тверда світло-жовта маса - каніфоль.

Синтетичні  смоли
Синтетичні смоли - синтетичні термореактивні полімери невеликої  молекулярної маси, які в результаті затвердіння перетворюються на неплавкі і нерозчинні продукти. У якості вихідної сировини для отримання смол використовуються продукти нафти, кам'яного вугілля, природних газів і інші речовини. Синтетичні смоли (алкідні, поліефірні, феноло-формальдегідні та ін) застосовують у виробництві лаків, емалей для нігтів.

Бальза́ми — густі ароматичні рідини, що утворюються в деяких (переважно тропічних) рослинах, так званих бальзамних деревах, і являють собою складні суміші органічних  речовин, здебільшого смол і ефірних олій. Бальзами виділяються або природно поверхнею рослини, або після її поранення. Найвідоміші бальзами: канадський, копайський, мексиканський, перуанський, стиракс, толуанський, терпентин. З кедрової європейської сосни (Pinus cembra), що росте в Українських Карпатах, одержують бальзам карпатський. Бальзами застосовуються в медицині (як антимікробні, протигнійні і також як місцеві подразники), в техніці та парфумерії. Деякі бальзами (наприклад, Бальзам Шостаковського) одержані синтетично.

У медицині і парфумерії бальзамами називають різні маслянисті або клейкі ароматичні рослинні смоли, такі, наприклад, як перуанський бальзам, що добувається з дерева Myroxylon pereirae, яке росте в Центральній Америці.

Додатки в косметиці

Абразивні речовини

Ці речовини входять до складу пілінгів, скрабів  для відлущування  епідермісу.Часто використовується не яка-небудь одна абразивна речовина, а їх суміш.

Репелленти

Діетілфталат і эвгенол—, речовини, чий запах відлякує кровоссальних комах, застосовуються в засобах для захисту від комарів.

Дезодоруючі  речовини — запобігають розвитку на поверхні шкіри мікроорганізмів, що викликають розкладання вхідних до складу поту органічних сполук і сприяючих появі неприємного запаху. У косметиці використовується суміш, що складається з метаніда, дітаміда і лавандового масла.

Антисептичні засоби — це знезаражувальні речовини, перешкоджаючі розвитку мікроорганізмів на поверхні шкіри. Одні з них перешкоджають розмноженню бактерій, інші убивають мікроорганізми. Як антисептики застосовуються борна, саліцилова кислоти, формалін, резорцин, тімол, фурацилін, бромтімол і ін.

 Фотозахисні речовини використовуються для захисту шкіри людини від дії ультрафіолетового проміння і оберігання її від появи ластовиння і інших видів пігментації. Ці речовини поглинають або відображають ультрафіолетове проміння. Найпоширенішими речовинами є салол, метилсаліцилат, похідні коричної  і антранілової кислот, кумарін, хіномен, бензофенон і ін.

Як з'єднання,  що розсіюють  ультрафіолетове проміння, використовуються оксид  цинку і титану, каолін і ін.

 

Відбілюючі шкіру препарати— найбільше застосування одержав монометиловий ефір гідрохінону, сік молочаю, сік огірка і ін.